- Що нам робити, доктор, - задають мені питання жінки (та й чоловіки теж), - хороше виховання не дозволяє нам відповідати грубістю на грубість, хамством на хамство. Як жити в цьому жорстокому і грубому світі, де стільки хамів і некультурних людей.
А я на це завжди відповідаю: ні, дорогенькі, не треба себе обманювати, у вас не гарне, а поганеньке виховання. Тому що гарне виховання вчить ставитися до людини так, як вона цього заслуговує, так, як вона ставиться до тебе. Гарне виховання навчає вмінню спілкуватися з різними людьми на різній мові.
Була у мене під час перебудови одна рафінована, інтелігентна, витончена і патологічно ввічлива клієнтка, у якої на жаль раптово помер молодий чоловік. Вона залишилася одна з дітьми без засобів до існування. Друзі сім'ї влаштували її по блату на овочеву базу завідуючою, бо там добре платили і завжди при продуктах. Але під керівництвом у неї виявилися з десяток радянських робітниць торгівлі - передовиків усушки і утруски, яким якщо палець в рот покладеш - вони всю ногу отгризуть.
Підлеглі на ввічливу начальницю кричали, хамили і виганяли з приміщення, коли вона заважала їм курити і красти продукти. Клієнтка страждала, плакала, намагалася всіх присоромити і поступово втрачала радість життя і відповідно бажання жити. Однак діти...
Що ми з нею робили? Ми не лікувалися. Ми перевиховувалися. Ми з нею репетирували різні слова і фрази з лексикону багатого російської мови. Відпрацьовували адекватний стиль спілкування з працівниками радянської торгівлі. Пам'ятаю одного разу одну тільки фразу цілу годину відпрацьовували.
У неї на роботі була заступниця, яка мала хорошу звичку кричати на начальницю, коли та заходила до неї в кабінет в робочий час без стуку (невихована яка - в робочий час заходити до своєї підлеглої в кабінет без стуку). І ось після перевиховної роботи заходить моя клієнтка без стуку до своєї заступниці в кабінет. Та сидить за столом і працює: фарбує нігті на руках. Заступниця як зазвичай починає кричати і бризкати слиною на стіл. У цей момент моя рафінована інтелігентка добре поставленим голосом спокійно їй каже: «Від напруги не обоссись».
Заступниця не стільки від напруги, скільки від подиву мало не обоссалась. Кричати перестала. Нігті фарбувати відклала. За столом села пристойно. Відповіла на запитання начальниці. Виконала вказівки. Повага в первинному бульйоні очей самозародилася. І так і пішло. Клієнтка як мала дитина з непідробним і живим інтересом почала освоювати велику і могутню російську мову. Помирати перехотілося. Жити - навпаки.
Тому головне в житті що? Головне в житті - це гарне виховання. А гарне виховання - це не те, про що ви зазвичай думаєте, а здатність голосно і виразно сказати життя "хуй", коли вона намагається поставити тебе "раком".
Виховання дітей - одне з найбільш унікальних і складних завдань, з якими стикаються батьки. Кожен день приносить нові враження, радість, але також і дилеми. Часто буває, що у мами і тата різні думки щодо того, як виховувати дитину. Як примирити ці розбіжності та працювати разом на благо дитини? Відповідь на це питання криється в останніх дослідженнях в галузі психології розвитку.
Виховання дітей – одне з найбільших і найпрекрасніших завдань, з якими стикаються батьки. Знайти баланс між напористістю та емпатією є ключовим, особливо коли справа доходить до встановлення меж і слів «ні». Як ці аспекти можна ефективно поєднати в повсякденному сімейному житті? Як встановити правила і дотримуватися їх?
Дружба - це прекрасний вид зв'язку між людьми. Воно може виникати на будь-якому етапі життя і досягати різних вимірів. Деякі з нас знаходять друзів на все життя в дитинстві. Шкільний період – гарний час для розвитку ваших соціальних контактів. Також це період, коли ми проводимо багато часу з однолітками і маємо багато спільного. Це не змінює того факту, що ви можете знайти друга в будь-який час свого життя. Іноді ми знаходимо один одного через спільні пристрасті. Іноді нам просто подобається проводити час з іншими людьми.
Ми відчуваємо почуття ревнощів на багатьох рівнях життя. Інтенсивність і частота цієї емоції є індивідуальною справою і залежить від багатьох факторів. Ревнощі - це складне психологічне явище, яке характеризується емоційно, головним чином страхом, сумом і гнівом. Особливо це проявляється в ситуаціях, коли ми втрачаємо щось цінне для нас або не можемо отримати бажане. Ми часто заздримо іншим, наприклад, досягненням, грошам, партнеру. Дослідники особливо враховують це, коли вірність у партнерстві знаходиться під загрозою. Це комплексна емоція, яка включає когнітивні, емоційні та поведінкові аспекти.
Розлучення батьків – одне з найбільш травматичних переживань для дитини. Це дуже напружений період як для дітей, так і для батьків. Розпад шлюбу може викликати дуже сильний емоційний стрес, який позначається на психічному здоров'ї дитини. Розлучення часто тягне за собою величезні зміни. Повністю змінюється сімейна обстановка, що передбачає, наприклад, зміну місця проживання одного з батьків. Якщо дитина залишиться під опікою матері, контакти з батьком, швидше за все, зміняться. Це також може бути у випадку, коли дитина залишається під опікою батька і її контакт з матір'ю змінюється. Під час розлучення виникають ситуації, коли підопічний стає свідком складних ситуацій між батьками. Одним із прикладів є відчуження батьків.
Стрибати з гілки на гілку, як мавпа, - це термін для позначення явища, яке має місце в романтичних стосунках. Він передбачає, що один партнер підтримує кілька стосунків одночасно, стрибаючи між ними, як мавпа на гілках дерева. На практиці це означає, що ця людина стає емоційно або фізично залученою до кількох партнерів одночасно. Підтримує багато одночасних стосунків, що може призвести до нехтування потребами та почуттями інших.
Оскільки суспільство рухається до гендерної рівності, стосунки між чоловіками та жінками також розвиваються. Однак ми все ще можемо помітити тонкі відмінності в ролях і очікуваннях, які формують динаміку відносин. Варто підкреслити, що ці відмінності є результатом складної взаємодії багатьох факторів, таких як культура, історія, біологія та індивідуальний досвід. Хоча жінки та чоловіки можуть виражати свою ідентичність і обирати різні ролі у стосунках, деякі моделі поведінки все ще помітні.
