Про гарне виховання...

- Що нам робити, доктор, - задають мені питання жінки (та й чоловіки теж), - хороше виховання не дозволяє нам відповідати грубістю на грубість, хамством на хамство. Як жити в цьому жорстокому і грубому світі, де стільки хамів і некультурних людей.

А я на це завжди відповідаю: ні, дорогенькі, не треба себе обманювати, у вас не гарне, а поганеньке виховання. Тому що гарне виховання вчить ставитися до людини так, як вона цього заслуговує, так, як вона ставиться до тебе. Гарне виховання навчає вмінню спілкуватися з різними людьми на різній мові.

Була у мене під час перебудови одна рафінована, інтелігентна, витончена і патологічно ввічлива клієнтка, у якої на жаль раптово помер молодий чоловік. Вона залишилася одна з дітьми без засобів до існування. Друзі сім'ї влаштували її по блату на овочеву базу завідуючою, бо там добре платили і завжди при продуктах. Але під керівництвом у неї виявилися з десяток радянських робітниць торгівлі - передовиків усушки і утруски, яким якщо палець в рот покладеш - вони всю ногу отгризуть.

Підлеглі на ввічливу начальницю кричали, хамили і виганяли з приміщення, коли вона заважала їм курити і красти продукти. Клієнтка страждала, плакала, намагалася всіх присоромити і поступово втрачала радість життя і відповідно бажання жити. Однак діти...

Що ми з нею робили? Ми не лікувалися. Ми перевиховувалися. Ми з нею репетирували різні слова і фрази з лексикону багатого російської мови. Відпрацьовували адекватний стиль спілкування з працівниками радянської торгівлі. Пам'ятаю одного разу одну тільки фразу цілу годину відпрацьовували.

У неї на роботі була заступниця, яка мала хорошу звичку кричати на начальницю, коли та заходила до неї в кабінет в робочий час без стуку (невихована яка - в робочий час заходити до своєї підлеглої в кабінет без стуку). І ось після перевиховної роботи заходить моя клієнтка без стуку до своєї заступниці в кабінет. Та сидить за столом і працює: фарбує нігті на руках. Заступниця як зазвичай починає кричати і бризкати слиною на стіл. У цей момент моя рафінована інтелігентка добре поставленим голосом спокійно їй каже: «Від напруги не обоссись».

Заступниця не стільки від напруги, скільки від подиву мало не обоссалась. Кричати перестала. Нігті фарбувати відклала. За столом села пристойно. Відповіла на запитання начальниці. Виконала вказівки. Повага в первинному бульйоні очей самозародилася. І так і пішло. Клієнтка як мала дитина з непідробним і живим інтересом почала освоювати велику і могутню російську мову. Помирати перехотілося. Жити - навпаки.

Тому головне в житті що? Головне в житті - це гарне виховання. А гарне виховання - це не те, про що ви зазвичай думаєте, а здатність голосно і виразно сказати життя "хуй", коли вона намагається поставити тебе "раком".

 

СХОЖІ МАТЕРІАЛИ

НОВІ СТАТТІ ЦЬОГО РОЗДІЛУ

Топ статті