Питання - Ностальгія з когось чи чогось може мати позитивний ефект?
Відповідь – Все залежить від того, про що саме ви думаєте, які емоції вас відвідують у цей момент. Окунаючись думками у минуле, ми зазвичай згадуємо часи, коли були щасливі, успішні, ресурсні, сповнені енергії. Це може бути дитинство, юність чи молодість. Якщо в теперішньому відчувається безсилля, апатія, ми підсвідомо намагаємося повернутися в минуле за енергетичним підживленням.
Звертатися до спогадів, де можна відчути себе окриленими, сповненими сил і позитивних емоцій, часом навіть корисно. У психологічних практиках існують техніки, коли спеціаліст пропонує клієнту згадати подію, в якій він відчував себе комфортно. Важливо наповнити тіло радісними почуттями. Якщо зараз у вас не найкращі часи, ностальгія допоможе знайти ресурси та енергію для нових звершень.
Питання — Виходячи з цієї логіки, ностальгії можуть мати і негативні ефекти теж?
Відповідь — Звичайно, ностальгія може мати не лише позитивні, а й негативні наслідки, якщо ми торкаємося болючих спогадів, що ранять душу, занурюємося в часи, коли переживали провал, невдачу, розрив. Існує навіть певний вид людей із тривожним типом акцентуації характеру, які люблять повертатися до важких думок, щоб підтримувати фоновий рівень тривоги.
Проживати події, в яких було боляче та страшно, також властиво людині з комплексом жертви. Такі люди люблять звинувачувати у своїх невдачах інших, не визнаючи власної відповідальності за те, що відбувається. Страждання для них – солодкий плід. Болючі спогади підживлюють у людині комплекс жертви, дозволяють сконцентруватися на собі, своїх переживаннях. Він починає шкодувати себе і приділяти своїй персоні більше уваги.
Якщо в дитинстві ми пережили образу, біль, зраду, то звикаємо до страждань, як до наркотиків, і прагнемо підживлення, для чого потрібно регулярно підтримувати стан тривоги. Але такі переживання вимагають багато енергії. Коли її не вистачає, людина стає агресивною, її нічого не тішить. Під впливом негативних спогадів розвивається сімейне насильство, від якого страждають усі домочадці.
Питання — Чому ностальгія часто захоплює людей похилого віку?
Відповідь — Що старша людина, то менше в ній сил і енергії. Самотність, хвороби, втома, які часто відвідують у літньому віці, змушують подумки повертатися в минуле, де ми були бадьорі, сповнені сил та ентузіазму.
Ми піддаємося магії спогадів не тому, що за старих часів було краще. Якщо проаналізувати об'єктивно події, якими було сповнене наше життя, факти можуть свідчити про інше. Але літні люблять згадувати молодість чи дитинство, бо там вони були сповнені енергії, а саме її так не вистачає людям у віці.
Питання — Значить, ідеалізувати минуле це природно?
Відповідь - Так. Ще раз повторюся, ми зазвичай згадуємо моменти, коли були молоді та сповнені сил. Нам здається, що це був чудовий час. Деякі люди ідеалізують навіть «лихі дев'яності», хоча в ті часи багато родин перебували на межі виживання, а ситуація в країні залишала бажати кращого.
Люди ностальгують, оскільки у молодості було багато приємних моментів, пов'язаних із віком. Спогади змушують нас бачити найкращу версію себе, яка на старості здається втраченою.
Питання — Якщо людина часто сумує за минулим, про що це говорить?
Відповідь — Часті думки про минуле не можна назвати гарною звичкою. Туга про минулі події вказує на те, що людина не хоче будувати майбутнє. Щоб дивитися вперед, реалізовувати свої цілі та мрії, потрібна енергія.
Але наш мозок дуже лінивий. Він вважає за краще йти шляхом найменшого опору. Йому легше сконцентруватися на спогадах, аніж планувати майбутнє.
Якщо не хочете «застрягти» у минулому, необхідно займатися саморозвитком, читати книги, будувати плани. Корисно концентруватися на теперішньому, на емоціях і відчуттях, які ви відчуваєте зараз. Частіше запитуйте себе, чи ви задоволені своїм життям, щоб ви хотіли змінити в ній прямо зараз. І лише зрідка повертайтеся до минулого, щоб почерпнути в ньому позитивну енергію.
Питання — І все-таки як правильно ностальгувати, щоб це приносило користь?
Відповідь — Щоб ностальгія приносила користь, важливо концентруватися на комфортних спогадах та уникати негативу. Повертайтесь у ті моменти свого життя, де ви переживали успіх, були закохані, відчували себе на висоті.
Позитивні емоції – потужне джерело енергії.
«Правильна» ностальгія наповнює силою, окриляє, а це допомагає здобути щастя і досягти поставленої мети в теперішньому.
Якщо вже ви любите згадати минуле, ваше завдання — перетворити цю звичку на невичерпне джерело енергії та натхнення, яке можна взяти з собою у сьогодення та майбутнє. Головне, не ностальгувати надто часто.
Сінрін-йоку, також відоме як лісове купання, є японською практикою занурення в атмосферу лісу. Ця практика спонукає нас задіяти всі наші органи чуття, спокійно та тихо вбираючи атмосферу лісу. За останні кілька десятиліть синрін-йоку привернув увагу психологів і дослідників у всьому світі через потенційну користь для психічного здоров’я. Слово «сінрін» в перекладі з японської означає «ліс», а «йоку» означає «лазня». Хоча цей термін містить слово «купання», мова не йде про буквальне купання у фізичному сенсі, а скоріше про занурення в атмосферу лісу, використовуючи всі органи чуття, щоб повною мірою відчути ліс та його красу.
Почуття волі є фундаментальним аспектом людської психології. Це суб'єктивний досвід контролю над власними діями. Протягом дня та кількості завдань, які ми виконуємо, ми можемо навіть не знати про нашу агентуру. Почуття волі – це усвідомлення того, що ми є ініціатором, виконавцем і контролером власних цілеспрямованих дій. Завдяки йому ми відчуваємо себе «кораблем» і «стерном» наших рішень і рухів. Ми формуємо нашу реальність через діяльність, і наші дії безпосередньо впливають на навколишній світ. Це також відповідальність за наші дії та наслідки. З психологічної точки зору відчуття волі підтримується складними когнітивними процесами, включаючи руховий контроль, увагу та обробку інформації.
Ми спілкуємося один з одним не тільки словами. Те, що відбувається на емоційному рівні, також можна побачити в нашому тілі. Тіло і розум пов'язані. Мова тіла - це захоплююче вікно в наші несвідомі думки та почуття. У психології це область дослідження, яка розкриває несвідомі сигнали, які ми посилаємо своїми позами, жестами та виразом обличчя. Мова тіла є основним способом вираження емоцій і намірів, а також може використовуватися для посилення словесного повідомлення або навіть для передачі суперечливих сигналів.
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.