Почуття волі є фундаментальним аспектом людської психології. Це суб'єктивний досвід контролю над власними діями. Протягом дня та кількості завдань, які ми виконуємо, ми можемо навіть не знати про нашу агентуру. Почуття волі – це усвідомлення того, що ми є ініціатором, виконавцем і контролером власних цілеспрямованих дій. Завдяки йому ми відчуваємо себе «кораблем» і «стерном» наших рішень і рухів. Ми формуємо нашу реальність через діяльність, і наші дії безпосередньо впливають на навколишній світ. Це також відповідальність за наші дії та наслідки. З психологічної точки зору відчуття волі підтримується складними когнітивними процесами, включаючи руховий контроль, увагу та обробку інформації.
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.
Самотність часто представляється в популярній культурі як тимчасовий стан, час очікування одного «єдиного». Проте все більше людей свідомо вирішують жити на самоті, що можна трактувати як прояв незалежності та самодостатності. Що стоїть за рішенням бути самотнім за бажанням? Які її психологічні мотиви та наслідки?
Мрії - це наші внутрішні бажання та цілі, які відображають те, чого ми найбільше хочемо досягти або відчути в житті. Вони є важливою частиною нашої психіки. Вони спонукають нас діяти, допомагають нам прагнути до кращого майбутнього та є джерелом натхнення. Мрії можуть бути як дуже особистими, так і пов’язаними з більшими, загальними соціальними прагненнями.
Сьогодні ми поговоримо з вами про хороші та погані події в нашому житті та про те, як ми їх сприймаємо. Як на них реагувати?
Почнемо зі старовинної класичної казки про китайського селянина.
Давним-давно в Китаї жив фермер, у якого був прекрасний кінь. Один багатий чоловік хотів його купити в нього і запропонував йому за це великі гроші. Але старий відмовився. Всі люди в селі сміялися з нього і казали:
- Ти такий тупий! Ти бідний, живеш у жалюгідній хатині. Якби ви продали свого коня, ви б жили в достатку.
– Ми не знаємо, добре це рішення чи погане , – відповів фермер, – побачимо.
Одного разу селянин втратив коня і втік із загону. Того ж дня зібралися сусіди і сказали:
— Яке лихо! Якби ти його продав, ти був би сьогодні багатим. А тепер у вас ні коня, ні грошей .
– Ми не знаємо, на щастя чи на зло, – відповів фермер, – побачимо .
Наступного дня кінь повернувся, але не сам. Він привіз із собою кількох інших, не менш гарних коней. Всі заздрили фермеру і казали:
– Тобі пощастило!
– Ми не знаємо, на щастя чи на зло, – відповів фермер, – побачимо.
Через кілька днів син фермера, намагаючись осідлати одного з диких коней, упав і зламав ногу. Увечері до селянина прийшли сусіди, які нарікали на долю його сина.
– Яке лихо, твій син мав бути тобі втіхою на старість. А тепер він буде калікою. Якби ти тоді продав коня, твій син сьогодні був би здоровий.
– Ми не знаємо, добре це чи погано , – відповів фермер, – побачимо .
Наступного дня в селі з'явилися імператорські посланці, які провели примусовий набір до армії. Проте сина фермера за станом здоров’я пропустили, і він був одним із небагатьох, хто залишився вдома.
Люди прийшли до фермера і сказали:
– Ой, велике нещастя нас спіткало. Наші сини пішли воювати. І ми не знаємо, чи вони повернуться. Вам пощастило! Ваш син може бути калікою, але він з вами.
– Ми не знаємо, на щастя чи на зло, – відповів старий, – побачимо…
Що ж, як у казці, у нашому житті є події, які ми зустрічаємо з розпростертими обіймами. Ми відразу любимо їх і хочемо відчувати їх якомога довше. Є також такі, які нам важко прийняти. Які завдають болю, іноді гніву, іноді викликають горе і смуток. Ми знаємо, що вони погані для нас, і ми з нетерпінням хочемо, щоб вони пішли якнайшвидше.
Чого вчить нас ця надихаюча історія? Те, що зараз добре, не завжди залишатиметься таким. Те, що несприятливо, не завжди залишається таким назавжди. Різний життєвий досвід приходить до нас, і перспектива часу змінює наше уявлення про них.
Ця казка вчить дистанції, врівноваженості та смирення. Її мудрість полягає в тому, що наше сприйняття подій може змінюватися з часом. Щоб замість того, щоб бути надзвичайно щасливими чи хвилюватися про те, що дає життя, ми можемо пам’ятати, що ми ніколи не знаємо, як щось для нас буде. І особливо у випадку негативного досвіду, ми можемо зрозуміти його сенс і достовірність лише заднім числом - через тижні, місяці, роки...
Тому наступного разу, коли у вас виникне спокуса відповісти: «як я це ненавиджу...» або «як сильно я це люблю», зупиніться на мить, переведіть подих і, як китайський фермер, підійдіть до ситуації з деякою дистанцією. Дозвольте собі відчути заспокійливу силу думки : «Я не знаю, добре це чи погано. Це ще належить побачити».
«Жінка в сучасності» — тема, яка в нашій країні регулярно викликає гострі суспільні дискусії, а нерідко і протести. Бо коли йдеться про роль жінки в суспільному та сімейному житті, стикаються дві реальності: стереотипи між поколіннями, патріархальні «правди» та сучасний, свідомий голос самих жінок.
А ще варто поговорити про те, наскільки виховання впливає на прояв емоцій (не гнівайся), на реакцію, коли хтось від нас чогось очікує (давай, посміхнись!), на порушення кордонів (ти виглядаєш так потворно, коли ведеш себе так).