Згідно з дослідженнями, люди, які разом пережили щось, що змусило їх тривожитися, з більшою ймовірністю можуть один в одного закохатися. Відчуття тривоги підсилює нашу привабливість. Так-так, в кіно ми часто бачимо happy end, коли герої разом переживають якусь небезпечну пригоду. Виявляється, це цілком реально і в житті. Не обов'язково травмувати себе фізично або морально, але записатися на що-небудь екстремальне (стрибок з парашутом, наприклад) цілком можна.
У Єльському університеті провели експеримент і з'ясували, що, коли людина чує «теплі» слова ( «милий», «м'який», «хороший» і т.п.), він і сам починає відчувати теплі почуття до того, хто їх вимовив. Той же ефект виконують теплі напої. Почастуй вподобаного чоловіка чашкою кави, і він почне відчувати до тебе симпатію. А ось з холодними напоями це не працює.
Чим ближче ти знаходишся від чоловіка, тим більша ймовірність, що ти і сама в нього закохаєшся, або закохається він. Так що частіше будь в межах його видимості, ходи в ті ж місця, що і він.
Доведено, що ми легше закохуємося в тих, хто на нас чимось схожий. Не обов'язково зовні, але і захопленнями. Якщо пофарбувати волосся в той же колір або зробити схоже тату для тебе занадто радикально, можна носити одяг однакових кольорів, а ще спробуй вивчити його інтереси, дивись ті ж фільми. Як мінімум, вам буде про що поговорити.
Французькі вчені довели, що більш привабливими сексуально здаються люди, які вміють грати на якомусь музичному інструменті (згадаємо, як часто дівчата закохуються в гітаристів). Так що, якщо ти на чому-небудь граєш, ти автоматично стаєш більш бажаною.
Ще одна думка вчених свідчить - закохатися по-справжньому можна в того, хто при першій зустрічі нам не сподобався. Адже в такому разі ми відразу включаємо критичне мислення, аналізуємо людину, в результаті думаємо про нього набагато більше. Ти теж не намагайся сподобатися чоловікові - тобто хоча б просто не потрібно занадто старатися на першому побаченні, пускати чари спокушання, будь сама собою.
У глибині наших сердець і розуму лежить вічне питання про природу любові. Це явище, яке століттями надихало поетів, філософів і вчених, залишається однією з найбільш захоплюючих і водночас складних тем для дослідження. Отже, як ми можемо розпізнати, що те, що ми відчуваємо, є коханням? Психологія, ця тонка та глибоко гуманістична наука про душу, приходить на допомогу, пропонуючи інструменти та перспективи, які дозволяють нам краще зрозуміти ці складні емоції та процеси мислення.
Сінрін-йоку, також відоме як лісове купання, є японською практикою занурення в атмосферу лісу. Ця практика спонукає нас задіяти всі наші органи чуття, спокійно та тихо вбираючи атмосферу лісу. За останні кілька десятиліть синрін-йоку привернув увагу психологів і дослідників у всьому світі через потенційну користь для психічного здоров’я. Слово «сінрін» в перекладі з японської означає «ліс», а «йоку» означає «лазня». Хоча цей термін містить слово «купання», мова не йде про буквальне купання у фізичному сенсі, а скоріше про занурення в атмосферу лісу, використовуючи всі органи чуття, щоб повною мірою відчути ліс та його красу.
Почуття волі є фундаментальним аспектом людської психології. Це суб'єктивний досвід контролю над власними діями. Протягом дня та кількості завдань, які ми виконуємо, ми можемо навіть не знати про нашу агентуру. Почуття волі – це усвідомлення того, що ми є ініціатором, виконавцем і контролером власних цілеспрямованих дій. Завдяки йому ми відчуваємо себе «кораблем» і «стерном» наших рішень і рухів. Ми формуємо нашу реальність через діяльність, і наші дії безпосередньо впливають на навколишній світ. Це також відповідальність за наші дії та наслідки. З психологічної точки зору відчуття волі підтримується складними когнітивними процесами, включаючи руховий контроль, увагу та обробку інформації.
Ми спілкуємося один з одним не тільки словами. Те, що відбувається на емоційному рівні, також можна побачити в нашому тілі. Тіло і розум пов'язані. Мова тіла - це захоплююче вікно в наші несвідомі думки та почуття. У психології це область дослідження, яка розкриває несвідомі сигнали, які ми посилаємо своїми позами, жестами та виразом обличчя. Мова тіла є основним способом вираження емоцій і намірів, а також може використовуватися для посилення словесного повідомлення або навіть для передачі суперечливих сигналів.
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.