Такий стан психологи називають фрустрацією (неможливістю досягти задуманого через непереборну перешкоду). У ці моменти у людини виникає маса руйнівних емоцій: роздратування, гнів, розпач, агресивність, заздрість. Потім часто наступають апатія, озлобленість на оточуючих і невпевненість у собі. А з таким букетом вже точно нічого не досягти. Найчастіше фрустрація відзначається у жінок, свої переживання та розчарування вони нерідко лікують алкоголем чи надмірним вживанням їжі, що, звичайно, до добра не доводить.
Збирати злість і розпач, звинувачувати всіх і все в тому, що світ виявився жорстоким і несправедливим, — явно провальна стратегія. Так не вибратися із життєвого глухого кута. Щоб знайти вихід треба почати рухатися. І бажано не хаотично, а за планом, реально уявляючи мету шляху.
Один із героїв фільму вчив іншого проходити через стіни. Мовляв, треба бачити мету та не помічати перешкод. Для кіно, мабуть, зійде, а от у житті ця порада не працює. Ставити собі недосяжні цілі та йти напролом — значить прокладати шлях до фрустрації. Саме цього треба уникати. Мета має бути реальною. Зайняти місце директора банку, вийти заміж за Бреда Пітта, отримати головну роль у кіно — все це навряд чи можна досягти, особливо якщо вам вже за 30 і ви працюєте касиром у сільському магазині. Краще поставити собі більш можливі завдання: знайти більш цікаву і прибуткову роботу і влаштувати особисте життя.
Що стосується перешкод, що виникають на шляху, то зовсім не помічати їх небезпечно: якщо битися головою об стіну, це навряд чи принесе результат. Краще зосередитися на тому, як хитріше і простіше оминути перешкоди, адже «нормальні герої завжди йдуть в обхід». Для цього доведеться навчитися гнучкості та вмінню на ходу розбудовувати плани залежно від мінливих обставин. Наприклад, не вдалося вступити до медінституту — не біда, можна спершу піти до медичного коледжу.
Але насамперед, щоб збільшити свої шанси досягти бажаного, треба виробити конкретний план досягнення мети. А краще - покроковий алгоритм, як отримати задумане. І почати ним рухатися. Навіть якщо в результаті ви прийдете не зовсім туди, куди планували, сам цей шлях принесе вам задоволення, а кінцевий пункт може виявитися навіть кращим, ніж той, що був запланований. Адже рух і є життя. А ціль — це скоріше просто напрямок, а не кінцева зупинка.
Реалізувати задумане нам заважають страхи. Саме через них людина може несвідомо вибирати безпечне марнотратство та порожні мрії. Але ж бажати це означає працювати над здійсненням задуманого. А легко, як ми пам'ятаємо, не виловити і рибку з ставка. Щоб перемогти цілком природний страх шляху до мрії, треба діяти поступово, малими кроками. Але не зупиняючись.
Іноді наші мрії обманюють нас, а іноді ми обманюємося самі. Коли бажаємо зовсім не те, чого хочемо насправді. Припустимо, батьки нам навіяли, що ми повинні далеко піти, і ми щосили відпрацьовуємо цю програму, намагаючись видертися по кар'єрних сходах. Нічого не виходить. Але не тому, що мета недосяжна, а тому, що ми насправді не хочемо жодної кар'єри, а мріємо про долю вихователя в дитячому садку чи художника.
А ще буває, що люди самі плутають свої справжні та уявні потреби. Наприклад, жінці здається, що їй треба отримати багатого чоловіка, і вона готова в корж розбитись, щоб відшукати і одружити з собою такого, а насправді їй потрібна просто душевна близькість з людиною. Або чоловік пристрасно мріє купити дорогий автомобіль та віддає всі сили та час зароблянню грошей, влазить у кредити, жертвує відпочинком та розвагами. А насправді ця дорога іграшка йому зовсім не потрібна, а просто його мучить заздрість до колишнього однокласника, який має таке ж авто. Ретельне опрацювання проблеми у психолога було б куди менш витратним вирішенням справи.
Ви коли-небудь замислювалися, чому повторювана інформація здається надійнішою? Ілюзія правди, також відома як ефект ілюзорної правди, є психологічним феноменом, який пояснює це явище. Він полягає в тому, що чим частіше ми чуємо ту чи іншу інформацію, тим більше ми схильні вважати її правдивою, незалежно від її фактичної достовірності. Це явище має велике значення не лише в повсякденному житті, а й у соціальному контексті, охоплюючи такі сфери, як політика, маркетинг і ЗМІ. Розуміючи механізм ілюзії правди, ми можемо краще захистити себе від дезінформації та приймати більш обґрунтовані рішення.
Кризи розвитку є природними етапами нашого розвитку протягом усього життя. Вони можуть з'являтися в різний час, пов'язаний з проходженням наступних життєвих фаз. Ці кризи зазвичай тимчасові та вимагають від нас адаптації до нових викликів. Вони дозволяють розвиватися в багатьох аспектах життя. Приклади криз розвитку включають кризу середнього віку, початок дорослого життя, пізній вік або вихід на пенсію. Криза середнього віку часто включає питання про сенс і мету життя. Криза початку дорослого життя пов'язана з труднощами у виборі кар'єри або шляху в стосунках. Однак криза виходу на пенсію з необхідністю пошуку нового сенсу життя після завершення професійної кар'єри. У важкі часи важливо мати підтримку з боку родини, друзів і спеціалістів із психічного здоров’я. Подолання криз розвитку може принести багато переваг, наприклад підвищення самосприйняття, задоволеності життям і кращого функціонування в суспільстві.
Система є впорядкованим цілим. Члени сімейної системи взаємодіють один з одним. Вони взаємодіють один з одним, залишаючись у динамічній рівновазі. Відносини між членами сім'ї складають структуру системи. Сімейна система є відкритою системою, тобто такою, що обмінюється інформацією з оточенням. Сім'я - це соціальна система, члени якої підтримують стосунки один з одним. Порушення в сім'ї пов'язані з функціонуванням відносин між окремими членами сім'ї. Також важлива структура зв'язків і правила, що діють у системі. Сімейна комунікаційна терапія виявляється ефективною в роботі з розладами.
Бувають ситуації, коли хтось завдає нам болю. Це змушує нас почуватися образливо. Він не слухає нас, коли це нам потрібно. Він забуде про щось важливе для нас. Він образить наші почуття. Ми можемо зіткнутися з багатьма такими ситуаціями в нашому житті. Ми всі відрізняємося один від одного, наші потреби різні. Ми не завжди будемо задоволені перебігом ситуацій або поведінкою інших людей по відношенню до нас. Коли хтось завдає нам болю, це приносить із собою дуже неприємні відчуття. Ми можемо відчувати гнів, смуток, жаль. Щоб впоратися з цими почуттями та пробачити, потрібен час.
Приниження – одне з найболючіших почуттів, які ми можемо відчути в житті. Це значно порушує наш внутрішній баланс. У ситуації приниження ми відчуваємо багато негативних емоцій, таких як презирство або сором. Переживання сильніше, якщо ситуація приниження супроводжується свідками. Приниження передбачає порушення почуття гідності. Це ситуація, в якій людина відчуває труднощі або біль внаслідок втрати самоповаги чи поваги. Гідність – це внутрішня цінність кожної людини, яка дає їй відчуття, що вона важлива та цінна сама по собі. Приниження призводить до порушення цієї цінності, оскільки людина втрачає відчуття поваги та оцінки іншими людьми.
Брехня виникає, коли хтось навмисно намагається ввести когось в оману. Це служить для створення хибного переконання. Це може стосуватися багатьох ситуацій у нашому житті. Брехня є порушенням принципів етики та моралі та основних соціальних норм, оскільки вона може призвести до серйозних наслідків для інших людей або соціальних груп. Брехня може використовуватися для маніпулювання людьми, отримання вигоди, уникнення покарання чи відповідальності за скоєні дії або просто задоволення потреби маніпулювати та контролювати інших. Брехня є неетичною та руйнує довіру між людьми, що ускладнює належне функціонування стосунків. Іноді буває так, що хтось, сам того не усвідомлюючи, вчиняє патологічну брехню. Це ознака розладу під назвою міфоманія.
