Необов'язково криком, істерикою, це може бути холодний тон з відповідним текстом, який мимоволі напрошується на негайну реакцію. Люди схильні провокувати, оскільки з цієї позиції набагато простіше бути лідером і домінувати над партнером. Мета бути почутим, поділитися тривогами, повернути негативну реакцію кривдникові, відстояти свої кордони. Чим сильніше людина висловлює свої емоції, тим більша ймовірність поставити партнера в незручну ситуацію, ввести його в замішання, використовувати ефект несподіванки. Це свого роду спосіб маніпуляції, найчастіше абсолютно несвідомий, він є у кожної людини на інтуїтивному, тваринному рівні.
Нам всім властиво часом бути невпевненими і сумніваються. Розрядка або реакція на тривале напруження, яке не має виходу, зазвичай проявляється у вигляді криків і плачу. Вона дозволяє людині прожити катарсис, тобто вивільнити свої емоції і полегшити переживання, розслабитися після сплеску адреналіну.
Існує інша сторона медалі, коли партнер у діалозі чує крик, мигдалеподібне тіло в головному мозку сприймає це як небезпеку, тому при появі бажання на когось підвищити голос, май на увазі, що реакція, швидше за все, буде аналогічна.
Все це допоможе тобі розслабитися. Варіантів багато, але вирішувати тобі, бути скандалу чи не бути. Тут важливо зрозуміти, чи є подібні драми регулярним рішенням проблем або все ж це «одноразова акція», що не заважає тобі і вашому партнерові жити. Багато пар і сімей стикаються з нерозумінням, і часом здається, що іншого виходу немає, і твій партнер не почує тебе по іншому, але найчастіше за цим криється «уникнення» якоїсь дійсно важливої і актуальної теми, а скандал, це лише привід. Тому головна порада: «Говоріть один з одним», не бійся бути відкинутою і незрозумілою.
Негативні емоції, такі як страх, сором, гнів є життєво необхідними, вони допомагають нам жити в соціумі, організовувати для себе притулок (будинок), вибудовувати відносини (заводити дітей), жити цивілізовано (не здійснювати злочинні дії, знаючи, що це може привести до суворого покарання) і відстоювати, захищати свої особисті кордони.
Інша справа, коли люди під «відстоюванням своїх кордонів» регулярно порушують чужі, часто піднімають голос, влаштовують скандали, провокації, розігрують театральні дії. Зазвичай такі люди мають однакові сценарії поведінки в усіх відношеннях. Через низьку самооцінку вони намагаються викликати до себе жалість, або словесно нападають, в тому і в іншому випадку для них це є компенсацією самооцінки, щоб хоч якось підняти її за рахунок опонента.
Тому, хто мимоволі зіткнувся з такою людиною і спілкування з яким при цьому є неминучим, необхідно:
Якщо ти сама помічаєш за собою подібну поведінку і кожен раз влаштовуєш «сцени», всі твої стосунки з протилежною статтю типові, ти страждаєш і тебе це мучить:
Як відомо, людині простіше думати про погане, ніж про хороше. Так вона захищає себе і намагається запобігти тому, що, можливо, ніколи не станеться. Але здебільшого ці думки обмежують нас, стають перепоною у кар'єрному чи особистісному зростанні, заважають досягти великих результатів.
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
Сінрін-йоку, також відоме як лісове купання, є японською практикою занурення в атмосферу лісу. Ця практика спонукає нас задіяти всі наші органи чуття, спокійно та тихо вбираючи атмосферу лісу. За останні кілька десятиліть синрін-йоку привернув увагу психологів і дослідників у всьому світі через потенційну користь для психічного здоров’я. Слово «сінрін» в перекладі з японської означає «ліс», а «йоку» означає «лазня». Хоча цей термін містить слово «купання», мова не йде про буквальне купання у фізичному сенсі, а скоріше про занурення в атмосферу лісу, використовуючи всі органи чуття, щоб повною мірою відчути ліс та його красу.
Почуття волі є фундаментальним аспектом людської психології. Це суб'єктивний досвід контролю над власними діями. Протягом дня та кількості завдань, які ми виконуємо, ми можемо навіть не знати про нашу агентуру. Почуття волі – це усвідомлення того, що ми є ініціатором, виконавцем і контролером власних цілеспрямованих дій. Завдяки йому ми відчуваємо себе «кораблем» і «стерном» наших рішень і рухів. Ми формуємо нашу реальність через діяльність, і наші дії безпосередньо впливають на навколишній світ. Це також відповідальність за наші дії та наслідки. З психологічної точки зору відчуття волі підтримується складними когнітивними процесами, включаючи руховий контроль, увагу та обробку інформації.
Ми спілкуємося один з одним не тільки словами. Те, що відбувається на емоційному рівні, також можна побачити в нашому тілі. Тіло і розум пов'язані. Мова тіла - це захоплююче вікно в наші несвідомі думки та почуття. У психології це область дослідження, яка розкриває несвідомі сигнали, які ми посилаємо своїми позами, жестами та виразом обличчя. Мова тіла є основним способом вираження емоцій і намірів, а також може використовуватися для посилення словесного повідомлення або навіть для передачі суперечливих сигналів.
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.