Пропав секс через те, що дитина спить з батьками: що робити?

Питання - Ми з чоловіком і 7-річним сином живемо в двокімнатній квартирі. У нього своя кімната, а у нас своя. Дуже часто він приходить вночі спати до нас або взагалі засинає з нами. Причому лягає між мною і татом. Через це інтимне життя з чоловіком зійшло нанівець - весь час боїмося, що дитина зайде в невідповідний момент. До якого віку вважається нормальним дитині спати з батьками і як відучити сина приходити до нас?

Відповідає психолог:

- Спати з батьками в семирічному віці - це не норма. Мамі і татові варто з'ясувати, чому дитина приходить до них: може бути, йому страшно, тривожно, не вистачає уваги батьків. Зробити це краще з психологом.

Але перш ніж йти до фахівця, батькам важливо задати самим собі питання і чесно відповісти на них: Чому ви дозволяєте дорослій дитині спати з вами? Кому і в чому це вигідно? Чи дійсно ви хочете, щоб син спав окремо, і чи дійсно ви хочете спати зі своїм партнером? Адже часто неусвідомлено дитина виступає «рятівним колом», тому що жінці підсвідомо не хочеться спати з чоловіком або чоловік не бажає залишатися в ліжку наодинці з дружиною.

Насправді, такий спільний сон дитини і батьків може бути небезпечний з декількох сторін. Перша - це загроза відносин між чоловіком і дружиною. Із запитання читачки звучить, ніби єдина можливість у них з чоловіком займатися сексом - це вночі, і то цього за фактом немає через страх, що прийде дитина.

Парі важливо задуматися про своє сексуальне життя: проводити вихідні удвох, влаштовувати романтичні побачення і прогулянки, займатися сексом, наприклад, вдень, коли дитини немає вдома. Можна також відстежити, як мінялося інтимне життя з плином часу, поговорити про це і знайти якісь варіанти, щоб приділяти один одному час. Адже відсутність сексуального життя рано чи пізно обернеться сварками і проблемами в парі.

Крім негативного впливу на відносини між подружжям, спільний сон з батьками шкодить самій дитині і його майбутнього дорослого життя. Хлопчик може рости нерішучим, несамостійним, інфантильним, зазнавати труднощів у спілкуванні з протилежною статтю.

Так як дитина під час спільного сну дуже сильно звикає до мами, її дотиків і запаху, в дорослому віці він підсвідомо може шукати дівчину з ідентичними, скажімо так, ознаками. Все б нічого, але за наявністю «маминих», знайомих з дитинства дотиків і запахів вже дорослий хлопець або чоловік може не помічати особистісних якостей своєї обраниці. До слова, чоловіки дуже часто через це страждають.

Також з психологічної точки зору неправильно, що підростаючий хлопчик спить з мамою, яка може з'являтися перед ним в нижній білизні, переодягатися і може бути навіть ходити голою. Через це у хлопчика можуть притуплятися почуття, що загрожує в майбутньому відсутністю збудження до жінок. Або у дитини може початися раніше статевий потяг до дівчаток.

Крайній термін, до якого дитина може спати з батьками, - це дворічний вік. Далі починаються відхилення, причину яких важливо з'ясувати. Може бути, дитина перебуває у стресовому стані, боїться чогось, щось його тривожить, він не може налагодити стосунки в дитячому колективі - причин буває безліч.

Безумовно, тут варто попрацювати з дитячим психологом. Але і самостійна робота батьків не менш важлива. Відучувати від спільного сну дитини потрібно поступово і цілеспрямовано. Батькам важливо бути впевненими і твердими у своєму рішенні. Не можна відступати від задуманого, жаліти дитину, посилатися на свою втому і давати слабину. Діти не розуміють невизначеності і можуть вередувати або нервувати, якщо відчувають невпевненість мами або тата в своїх діях. Якщо ж дії і слова мами і тата не різняться, то такий «переїзд» має шанси пройти для дитини безболісно.

Але дорослим варто розуміти, що відучення від спільного сну може викликати протести у дитини. Тому, щоб йому було легше звикати до нових правил, можна вводити якісь ритуали перед сном. Наприклад, почитати книгу, залишити включеним нічник або прочиненими двері в дитячу, дозволити домашньому вихованцю спати з дитиною або завести кошеня, який буде ласкаво муркотіти поруч зі сплячим малюком. Крім того, важливо, щоб спальне місце дитини було затишним і подобалося йому.

Якщо дитина все-таки приходить в спальню батьків, то дорослим важливо з'ясувати причину, заспокоїти його, якщо він стривожений, побути поруч якийсь час, а потім відвести в його ліжко, нагадавши, що якщо раптом стане страшно, то він завжди може прийти . Адже сувора заборона справі не допоможе, а якась гнучкість може погасити інтерес приходити до батьків по ночах.

Ще один варіант вирішення проблеми - поставити для сина, наприклад, розкладачку поруч з ліжком батьків або постелити на підлогу матрац. У такому випадку дитина, швидше за все, прийде до висновку, що в своїй кімнаті і на своєму ліжку йому буде краще.

Також день варто закінчувати спокійно і легко, щоб не розбурхувати емоції і враження. На ніч рекомендується виключити активні ігри, використання гаджетів, перегляд фільмів і мультиків.

Важливо розуміти, що кожна ситуація індивідуальна і, якщо самостійно впоратися не виходить, необхідно звернутися за допомогою до психолога.

Відповідає сексолог:

- Чим раніше зробити крок сепарації від батьків і привчити дитину спати самостійно в своєму ліжку, тим краще і для нього, і для дорослих. А ситуації, коли дитина в такому досить дорослому для спільного з батьками сну, приходить ночами до них - це ознака відкладеної сепарації. Вона може привести до того, що дорослі люди до 30-40 років залишаються ментально або навіть фізично прив'язаними до мам і тат (живуть разом з ними). Причому не маючи власного життя.

Але з точки зору сексології проблема сім'ї не в тому, що дитина приходить спати до батьків, а у відносинах між подружжям. Якщо з відносинами все в порядку, то чоловік і дружина знайдуть спосіб усамітнитися; якщо ж в порядку далеко не всі, то нічні «набіги» сина будуть лише приводом не займатися сексом.

У сім'ї в пріоритеті повинні стояти відносини з чоловіком і дружиною, тому що якщо вони руйнуються, то це відчутно позначається і на дитині. Досить поширені ситуації, коли жінка всю увагу приділяє дітям і не знаходить час для чоловіка, а він зі свого боку підсвідомо максимально завантажує себе роботою або захопленнями, щоб йому ніби як теж було не до інтиму. В такому випадку подружжю варто чесно відповісти собі на питання, чи дійсно їм зараз потрібне сексуальне життя і полягає причина її відсутності тільки в дитині.

Якщо ж інтимному життю заважає виключно страх того, що син може зайти в спальню батьків в будь-який невідповідний момент, то він забирається легко і просто - установкою на двері замку. Якщо цього не зробити, убезпечивши себе таким чином, є ймовірність, що синдром тривожного очікування призведе до проблем з потенцією. Або вже привів.

Окреме питання - формулювання «як відучити сина». Тут важливо розуміти, що прагнення якось вплинути на дитину, щоб він перестав приходити спати до батьків, не дасть результату. Син так робить, тому що в сприйнятті батьків є тільки такий варіант.

Щоб ситуацію змінити, важливо розібратися, чому комусь із подружжя (або ж їм обом) вигідно, що дитина спить з ними. Це може бути, наприклад, почуття провини мами, її надмірна турбота або підвищена тривожність. Адже саме жінкам найчастіше важко відпустити дітей.

А вони у відповідь тягнуться на подібний несвідомий заклик бути поруч і поводяться так чи інакше, підкріплюючи установки мами. Жінці важливо опрацювати свої почуття і сепаруватися від дитини. Тоді і їй простіше стане, і з чоловіком інтимне життя налагодиться, і поведінка сина зміниться.

Самостійно це зробити не завжди просто, тому є сенс звернутися за допомогою до сексолога.