Щоб перестати накручувати себе та переживати через проблеми, які, можливо, можуть статися в майбутньому, необхідно жити у теперішньому часі. Дейл Карнегі пропонує подумки встановити «залізну завісу», яка розмежовуватиме минуле та майбутнє, не даючи людині зайвий раз шкодувати про старі помилки або думати про завтрашні складнощі.
У пік панічної атаки поставте собі три питання з магічної формули Вілліса Керрієра, яка наведена в книзі Дейла Карнегі.
Якщо ви чесно відповісте собі на ці питання, то зрозумієте, що навіть за найгіршого розкладу ви зможете впоратися з неприємностями.
Під час стресу ви повинні пам'ятати про шкоду тривоги вашому організму. Автор книги наводить сумний факт, що ділові люди, які живуть у хронічному стресі, рано вмирають. Тому важливо дбати про себе та зберігати спокій.
За допомогою життєрадісних думок можна знизити хвилювання та швидко заспокоїтися. Для цього потрібно виробити у собі позитивне мислення, намагатися підтримувати гарний настрій та дивитися на життя з посмішкою.
Коли людина не діє, їй у голову починають лізти погані думки. Найкращий спосіб позбутися їх – зайняти себе якоюсь справою. Так мозок перейде на дію, і знизиться психологічне напруження.
Напевно, ви зустрічали людей, які з будь-якого приводу починають переживати. Для них тривога без причини вже стала звичкою, якої все ж таки краще позбутися. Зробити це просто - створіть нову корисну звичку - не турбуватися через дрібниці.
Багато людей продовжують себе дорікати за минулі помилки, які вже ніяк не виправиш. У цій ситуації треба змиритися з неминучим та відпустити минуле. Просто скажіть собі «Сталося те, що мало статися» і заспокойтеся.
Щоб контролювати хвилювання та тривожність, потрібно подумки встановити «обмежувач» своїм емоціям. Просто оцініть ситуацію і визначте допустимий рівень переживань, за який не можна заходити.
Як ви бачите, рекомендації Дейла Карнегі досить прості та легко застосовні у звичайному житті. Головне, що потрібно зробити, це вирішити змінити своє мислення.
Часом, коли ми заходимо в глухий кут і здається, що виходу немає, хочеться просити про допомогу у друзів або навіть звернутися до психолога. Але часто нам не вистачає знань та внутрішніх опор, щоб упоратися зі складними проблемами. Для того, щоб розвинути ці внутрішні опори, необхідно заглибитись у психологію.
Виховання дітей - одне з найбільш унікальних і складних завдань, з якими стикаються батьки. Кожен день приносить нові враження, радість, але також і дилеми. Часто буває, що у мами і тата різні думки щодо того, як виховувати дитину. Як примирити ці розбіжності та працювати разом на благо дитини? Відповідь на це питання криється в останніх дослідженнях в галузі психології розвитку.
Нам усім знайома ситуація, коли внутрішній голос включає критика стосовно себе. Це може виражатися в регулярних самозвинуваченнях, причіпках до своєї зовнішності, безперервному почутті провини або навіть самоприниженні. По суті, ми самі стаємо для себе токсичними та аб'юзивними.
Що криється за модним виразом «незавершений гештальт» у психології? Говорячи науковою мовою, це зірваний цикл контакту. Простіше кажучи, незакритий гештальт — це ситуація, не доведена до логічного закінчення, незадоволена потреба. Облом, якщо говорити зовсім просто. Людський мозок завжди прагне закінчити розпочате, і, якщо йому це не вдається, виникає цей незавершений гештальт. Для когось це раптово розірвані стосунки. Для когось — дитяча образа, що виникла через відмову в купівлі собаки, ляльки, машинки.
Післяпологова депресія - це стан поганого настрою і апатії після народження дитини. Якщо його не лікувати, це може суттєво вплинути на якість стосунків матері з дитиною, вплинути на емоційний розвиток дитини та призвести до несприятливих змін у стосунках із партнером та родиною. Депресія може розвинутися в результаті загального розладу після пологів, відчуття втоми, проблем з лактацією, відсутності відпочинку, відсутності емоційної підтримки з боку партнера або сім'ї.
У суспільстві досі існує багато міфів та упереджень навколо психіатрії. Багатьом здається, що звертатися до цього лікаря варто лише у вкрай важких випадках, що пов'язано зі страхом "обліку" та соціальної стигми.
