Щоб перестати накручувати себе та переживати через проблеми, які, можливо, можуть статися в майбутньому, необхідно жити у теперішньому часі. Дейл Карнегі пропонує подумки встановити «залізну завісу», яка розмежовуватиме минуле та майбутнє, не даючи людині зайвий раз шкодувати про старі помилки або думати про завтрашні складнощі.
У пік панічної атаки поставте собі три питання з магічної формули Вілліса Керрієра, яка наведена в книзі Дейла Карнегі.
Якщо ви чесно відповісте собі на ці питання, то зрозумієте, що навіть за найгіршого розкладу ви зможете впоратися з неприємностями.
Під час стресу ви повинні пам'ятати про шкоду тривоги вашому організму. Автор книги наводить сумний факт, що ділові люди, які живуть у хронічному стресі, рано вмирають. Тому важливо дбати про себе та зберігати спокій.
За допомогою життєрадісних думок можна знизити хвилювання та швидко заспокоїтися. Для цього потрібно виробити у собі позитивне мислення, намагатися підтримувати гарний настрій та дивитися на життя з посмішкою.
Коли людина не діє, їй у голову починають лізти погані думки. Найкращий спосіб позбутися їх – зайняти себе якоюсь справою. Так мозок перейде на дію, і знизиться психологічне напруження.
Напевно, ви зустрічали людей, які з будь-якого приводу починають переживати. Для них тривога без причини вже стала звичкою, якої все ж таки краще позбутися. Зробити це просто - створіть нову корисну звичку - не турбуватися через дрібниці.
Багато людей продовжують себе дорікати за минулі помилки, які вже ніяк не виправиш. У цій ситуації треба змиритися з неминучим та відпустити минуле. Просто скажіть собі «Сталося те, що мало статися» і заспокойтеся.
Щоб контролювати хвилювання та тривожність, потрібно подумки встановити «обмежувач» своїм емоціям. Просто оцініть ситуацію і визначте допустимий рівень переживань, за який не можна заходити.
Як ви бачите, рекомендації Дейла Карнегі досить прості та легко застосовні у звичайному житті. Головне, що потрібно зробити, це вирішити змінити своє мислення.
Часом, коли ми заходимо в глухий кут і здається, що виходу немає, хочеться просити про допомогу у друзів або навіть звернутися до психолога. Але часто нам не вистачає знань та внутрішніх опор, щоб упоратися зі складними проблемами. Для того, щоб розвинути ці внутрішні опори, необхідно заглибитись у психологію.
Виховання дітей - одне з найбільш унікальних і складних завдань, з якими стикаються батьки. Кожен день приносить нові враження, радість, але також і дилеми. Часто буває, що у мами і тата різні думки щодо того, як виховувати дитину. Як примирити ці розбіжності та працювати разом на благо дитини? Відповідь на це питання криється в останніх дослідженнях в галузі психології розвитку.
Сінрін-йоку, також відоме як лісове купання, є японською практикою занурення в атмосферу лісу. Ця практика спонукає нас задіяти всі наші органи чуття, спокійно та тихо вбираючи атмосферу лісу. За останні кілька десятиліть синрін-йоку привернув увагу психологів і дослідників у всьому світі через потенційну користь для психічного здоров’я. Слово «сінрін» в перекладі з японської означає «ліс», а «йоку» означає «лазня». Хоча цей термін містить слово «купання», мова не йде про буквальне купання у фізичному сенсі, а скоріше про занурення в атмосферу лісу, використовуючи всі органи чуття, щоб повною мірою відчути ліс та його красу.
Почуття волі є фундаментальним аспектом людської психології. Це суб'єктивний досвід контролю над власними діями. Протягом дня та кількості завдань, які ми виконуємо, ми можемо навіть не знати про нашу агентуру. Почуття волі – це усвідомлення того, що ми є ініціатором, виконавцем і контролером власних цілеспрямованих дій. Завдяки йому ми відчуваємо себе «кораблем» і «стерном» наших рішень і рухів. Ми формуємо нашу реальність через діяльність, і наші дії безпосередньо впливають на навколишній світ. Це також відповідальність за наші дії та наслідки. З психологічної точки зору відчуття волі підтримується складними когнітивними процесами, включаючи руховий контроль, увагу та обробку інформації.
Ми спілкуємося один з одним не тільки словами. Те, що відбувається на емоційному рівні, також можна побачити в нашому тілі. Тіло і розум пов'язані. Мова тіла - це захоплююче вікно в наші несвідомі думки та почуття. У психології це область дослідження, яка розкриває несвідомі сигнали, які ми посилаємо своїми позами, жестами та виразом обличчя. Мова тіла є основним способом вираження емоцій і намірів, а також може використовуватися для посилення словесного повідомлення або навіть для передачі суперечливих сигналів.
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.