Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.
Залежний розлад особистості є одним із розладів особистості, описаних у класифікації DSM-5 (Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів). Це хронічний розлад, що характеризується хронічною потребою в догляді та підтримці з боку інших людей. Це призводить до підкорення, підпорядкування та страху бути відкинутим. Люди з цим розладом мають глибоку, часто ірраціональну потребу в тому, щоб інші приймали за них рішення як у повсякденних справах, так і у важливих аспектах життя.
Люди із залежною особистістю часто почуваються безпорадними та нездатними приймати рішення самостійно. Вони часто бояться, що їхні дії можуть зустріти несхвалення або відкидання інших. В результаті вони намагаються уникати ситуацій, в яких їм доводиться діяти самостійно, що призводить до підпорядкування у відносинах з іншими. Страх самотності та покинутості повсюдний у їхньому житті. Це змушує їх триматися стосунків, навіть якщо вони нездорові або деструктивні.
Крім того, люди із залежним розладом особистості часто мінімізують власні потреби та бажання на користь інших. Низька самооцінка та невпевненість у собі ускладнюють їм висловлення власної думки чи протистояння іншим. Це підпорядкування і підпорядкування може призвести до розчарування та почуття незадоволення. Як у людини з розладом, так і в її близьких.
Люди із залежним розладом особистості можуть проявляти низку характерних симптомів. Перш за все, їм важко приймати повсякденні рішення без зайвих порад і підтримки з боку інших. Вони можуть неодноразово запитувати своїх близьких про їхню думку з таких питань, як вибір одягу, що їсти на вечерю або навіть який фільм подивитися. Не можу самостійно приймати ці рішення. Вони хочуть, щоб інші взяли на себе відповідальність за більшість основних сфер їхнього життя, що є результатом їх глибокої потреби в підтримці. Це може проявлятися, наприклад, у ситуації, коли доросла людина все ще покладається на батьків у управлінні фінансами. У плані прийняття професійних рішень чи організації щоденних домашніх обов’язків.
Їм часто важко висловити свою незгоду з іншими через страх втратити їхнє схвалення чи підтримку. Наприклад, вони можуть погодитися на плани, які їх не влаштовують. Або уникайте висловлювати власну думку в розмовах, щоб уникнути конфлікту. Проблеми з ініціативою та самостійністю виникають через невпевненість у собі. Ці люди можуть уникати нових викликів, наприклад, подавати заявку на нову посаду або починати навчання, тому що бояться, що не зможуть впоратися без підтримки інших.
Сильна потреба в підтримці та догляді змушує їх вживати заходів, щоб отримати цю підтримку. Навіть якщо це означає поступитися своєю гідністю. Наприклад, вони можуть погоджуватися на несприятливі умови стосунків, щоб не бути покинутими. Страх самотності та відчуття безпорадності, коли вони на самоті, є постійними супутниками їхнього життя. Як наслідок, ці люди часто відразу шукають нових стосунків після припинення попередніх, щоб уникнути почуття самотності. Це може змусити їх вибирати партнерів, які не обов’язково підходять їм. Наприклад, після закінчення стосунків вони можуть швидко почати нові стосунки, незалежно від їх якості, просто щоб не залишатися наодинці.
Дослідження показують, що схильність до залежності може бути спадковою. Генетика може впливати на риси темпераменту, такі як схильність до занепокоєння або низька самооцінка, що може сприяти розвитку залежної особистості. Наприклад, люди, чиї батьки, як правило, боялися й уникали конфронтації, можуть успадкувати подібні риси, що може спонукати їх розвивати залежність від інших.
Такі моделі виховання, як надмірна опіка чи жорсткий контроль, можуть сприяти розвитку залежних рис. Діти, яких батьки надмірно захищають, можуть не навчитися бути самостійними та незалежними. Це призводить до відчуття безпорадності у дорослому житті. У свою чергу жорсткий контроль і невміння самостійно приймати рішення можуть призвести до невпевненості в собі та залежності від авторитетів у дорослому житті.
Травматичні події, такі як емоційне нехтування або насильство, можуть збільшити ризик розвитку залежного розладу особистості. Діти, які відчувають емоційне нехтування, можуть не розвинути здорове почуття власної гідності та безпеки. Це змушує їх шукати підтримки та прийняття ззовні у дорослому житті. Крім того, досвід фізичного, емоційного чи сексуального насильства може призвести до відчуття безпорадності та потреби в догляді, які характерні для залежної особистості .
Крім цих основних факторів, інші елементи, такі як культура, в якій зростає людина, також можуть відігравати роль. Наприклад, у культурах, які сприяють міцним сімейним зв’язкам та ієрархії, люди можуть з більшою ймовірністю розвинути залежні риси особистості. Всі ці фактори діють комплексно і взаємопроникають один в одного. Це означає, що кожна людина із залежним розладом особистості може мати унікальну комбінацію причин, що призводять до розладу.
Якщо ви помітили у себе чи близької людини симптоми залежного розладу особистості, варто розглянути такі кроки:
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) - це один з найефективніших методів лікування залежного розладу особистості. КПТ допомагає пацієнтам розпізнати та змінити негативні моделі мислення та зміцнити навички самостійної дії. Наприклад, терапевт може працювати з пацієнтом, щоб ідентифікувати думки. Думки, які призводять до почуття безпорадності та залежності, потім допомагають вам виробити стратегію подолання та приймати самостійні рішення. КПТ також може включати поведінкові вправи, які підвищують впевненість пацієнта у вживанні самостійних дій.
Психодинамічна психотерапія – ця форма терапії зосереджена на розумінні того, як минулий досвід впливає на поточну поведінку та стосунки. Терапевт допомагає пацієнту виявити приховані конфлікти та дитячі травми, які можуть сприяти залежній поведінці. Наприклад, пацієнт може усвідомлювати, що його надмірна потреба в підтримці є результатом незахищеності в дитинстві. Опрацьовуючи ці спогади та почуття, пацієнт може почати розвивати більш здорові стосунки та більшу незалежність.
Соціальна підтримка – важливо, щоб люди із залежною особистістю мали підтримку своїх близьких, але також вчилися бути незалежними. Сім'я та друзі можуть відігравати ключову роль у процесі загоєння, пропонуючи емоційну підтримку, водночас заохочуючи вас приймати власні рішення. Близькі люди можуть допомогти людині із залежною особистістю розвинути здатність справлятися з повсякденними ситуаціями, а не приймати рішення за них.
Тренінг соціальних навичок – допомагає розвинути впевненість у собі та комунікативні навички. Люди із залежною особистістю часто відчувають труднощі в напористому спілкуванні та вираженні своїх потреб. Навчання соціальним навичкам може включати вивчення методів самовпевненості, розвиток навичок ведення переговорів і практику в безпечному терапевтичному середовищі. Завдяки цьому пацієнт може отримати більше впевненості у собі у взаємодії з іншими. Навчіться краще справлятися з соціальними ситуаціями.
Ліки. У деяких випадках, особливо коли інші розлади, такі як депресія або тривога, виникають одночасно, лікарі можуть призначати ліки. Антидепресанти або ліки від тривоги можуть допомогти полегшити симптоми та покращити загальне самопочуття пацієнта, що, у свою чергу, може полегшити терапевтичну роботу. Однак важливо, щоб медикаментозне лікування завжди проводилося під наглядом фахівця і в комплексі з психотерапією.
Кожен із цих методів може бути ефективним сам по собі, але часто найкращі результати дає їх поєднання. Ключовим є індивідуальний підхід до пацієнта та адаптація терапії до його конкретних потреб та обставин. За допомогою відповідної терапії та підтримки люди із залежним розладом особистості можуть навчитися жити більш незалежно і отримувати більше задоволення від життя.
Залежний розлад особистості – це складний розлад, який часто важко діагностувати, який може суттєво вплинути на життя людини. Розпізнавання симптомів і розуміння причин є ключем до ефективного лікування та покращення якості життя. За допомогою правильної терапії та підтримки можна досягти більшої незалежності та впевненості в собі, що веде до більш задоволених стосунків і життя на власних умовах.
Ви частіше приймаєте обдумані рішення або керуєтеся інтуїцією, а може, ви використовуєте відразу два методи. Давайте розберемося, у чому різниця між раціональним та ірраціональним мисленням, і який тип мислення краще розвивати.
Біхевіоризм - це напрям у психології, предметом вивчення якого є поведінка людей, тварин за допомогою систематичного підходу. Основна ідея цього напряму полягає в тому, що людина поводиться неусвідомлено, її вчинки зумовлюються рефлексами та реакціями на тригери навколишнього світу та засновані на досвіді предків. Вчені заперечували таке явище, як свідомість, і стверджували, що дії людини безпосередньо залежать від того, що відбувається зовні.
Чи було у вас таке, що ви періодично потрапляли в конфліктні ситуації з однією людиною. І хоч би як ви намагалися вирішити суперечку – результат однаковий. А може, справа не в ситуації, а в самій людині? Частина людей за своєю натурою є конфліктними особистостями. Давайте розберемося, що це за особистості та як правильно з ними взаємодіяти.
Антисоціальний розлад особистості (ASPD) – це стан психічного здоров’я. Люди з ASPD демонструють відсутність поваги до інших. Вони не дотримуються суспільно прийнятих норм чи правил. Люди з ASPD можуть порушувати закон або завдавати фізичної чи емоційної шкоди оточуючим людям. Вони можуть ігнорувати наслідки або відмовлятися брати відповідальність за свої дії.
Ми спілкуємося один з одним не тільки словами. Те, що відбувається на емоційному рівні, також можна побачити в нашому тілі. Тіло і розум пов'язані. Мова тіла - це захоплююче вікно в наші несвідомі думки та почуття. У психології це область дослідження, яка розкриває несвідомі сигнали, які ми посилаємо своїми позами, жестами та виразом обличчя. Мова тіла є основним способом вираження емоцій і намірів, а також може використовуватися для посилення словесного повідомлення або навіть для передачі суперечливих сигналів.
Почуття волі є фундаментальним аспектом людської психології. Це суб'єктивний досвід контролю над власними діями. Протягом дня та кількості завдань, які ми виконуємо, ми можемо навіть не знати про нашу агентуру. Почуття волі – це усвідомлення того, що ми є ініціатором, виконавцем і контролером власних цілеспрямованих дій. Завдяки йому ми відчуваємо себе «кораблем» і «стерном» наших рішень і рухів. Ми формуємо нашу реальність через діяльність, і наші дії безпосередньо впливають на навколишній світ. Це також відповідальність за наші дії та наслідки. З психологічної точки зору відчуття волі підтримується складними когнітивними процесами, включаючи руховий контроль, увагу та обробку інформації.
Настороженість і тривога є двома складними аспектами емоційного життя людини. Вони впливають на нашу поведінку, думки та реакції на різні ситуації. Хоча ці два терміни можуть здатися схожими, між ними є важливі відмінності. Настороженість — це стан, у якому ви уважні до подразників і ситуацій навколо вас. Настороженість — це природна реакція організму на можливі загрози, яка допомагає вам бути готовими діяти швидко, коли це необхідно. Наприклад, коли ви переходите жваву вулицю, ваша пильність допомагає уникнути потенційних небезпек, таких як зустрічні автомобілі. Тривога - це емоція, яка часто супроводжує страх. Це відчуття порушеного спокою або тривоги за майбутнє. Тривога може призвести до катастрофічних думок, почуття напруги та таких фізичних симптомів, як прискорене серцебиття.
Кризи розвитку є природними етапами нашого розвитку протягом усього життя. Вони можуть з'являтися в різний час, пов'язаний з проходженням наступних життєвих фаз. Ці кризи зазвичай тимчасові та вимагають від нас адаптації до нових викликів. Вони дозволяють розвиватися в багатьох аспектах життя. Приклади криз розвитку включають кризу середнього віку, початок дорослого життя, пізній вік або вихід на пенсію. Криза середнього віку часто включає питання про сенс і мету життя. Криза початку дорослого життя пов'язана з труднощами у виборі кар'єри або шляху в стосунках. Однак криза виходу на пенсію з необхідністю пошуку нового сенсу життя після завершення професійної кар'єри. У важкі часи важливо мати підтримку з боку родини, друзів і спеціалістів із психічного здоров’я. Подолання криз розвитку може принести багато переваг, наприклад підвищення самосприйняття, задоволеності життям і кращого функціонування в суспільстві.
Система є впорядкованим цілим. Члени сімейної системи взаємодіють один з одним. Вони взаємодіють один з одним, залишаючись у динамічній рівновазі. Відносини між членами сім'ї складають структуру системи. Сімейна система є відкритою системою, тобто такою, що обмінюється інформацією з оточенням. Сім'я - це соціальна система, члени якої підтримують стосунки один з одним. Порушення в сім'ї пов'язані з функціонуванням відносин між окремими членами сім'ї. Також важлива структура зв'язків і правила, що діють у системі. Сімейна комунікаційна терапія виявляється ефективною в роботі з розладами.
Бувають ситуації, коли хтось завдає нам болю. Це змушує нас почуватися образливо. Він не слухає нас, коли це нам потрібно. Він забуде про щось важливе для нас. Він образить наші почуття. Ми можемо зіткнутися з багатьма такими ситуаціями в нашому житті. Ми всі відрізняємося один від одного, наші потреби різні. Ми не завжди будемо задоволені перебігом ситуацій або поведінкою інших людей по відношенню до нас. Коли хтось завдає нам болю, це приносить із собою дуже неприємні відчуття. Ми можемо відчувати гнів, смуток, жаль. Щоб впоратися з цими почуттями та пробачити, потрібен час.
Приниження – одне з найболючіших почуттів, які ми можемо відчути в житті. Це значно порушує наш внутрішній баланс. У ситуації приниження ми відчуваємо багато негативних емоцій, таких як презирство або сором. Переживання сильніше, якщо ситуація приниження супроводжується свідками. Приниження передбачає порушення почуття гідності. Це ситуація, в якій людина відчуває труднощі або біль внаслідок втрати самоповаги чи поваги. Гідність – це внутрішня цінність кожної людини, яка дає їй відчуття, що вона важлива та цінна сама по собі. Приниження призводить до порушення цієї цінності, оскільки людина втрачає відчуття поваги та оцінки іншими людьми.
Брехня виникає, коли хтось навмисно намагається ввести когось в оману. Це служить для створення хибного переконання. Це може стосуватися багатьох ситуацій у нашому житті. Брехня є порушенням принципів етики та моралі та основних соціальних норм, оскільки вона може призвести до серйозних наслідків для інших людей або соціальних груп. Брехня може використовуватися для маніпулювання людьми, отримання вигоди, уникнення покарання чи відповідальності за скоєні дії або просто задоволення потреби маніпулювати та контролювати інших. Брехня є неетичною та руйнує довіру між людьми, що ускладнює належне функціонування стосунків. Іноді буває так, що хтось, сам того не усвідомлюючи, вчиняє патологічну брехню. Це ознака розладу під назвою міфоманія.
