Чи було у вас таке, що ви періодично потрапляли в конфліктні ситуації з однією людиною. І хоч би як ви намагалися вирішити суперечку – результат однаковий. А може, справа не в ситуації, а в самій людині? Частина людей за своєю натурою є конфліктними особистостями. Давайте розберемося, що це за особистості та як правильно з ними взаємодіяти.
У психології є поняття «конфліктна особистість». Це люди, які схильні ініціювати суперечки та влазити у чужі конфлікти. Важливим визначенням такої людини є ступінь конфліктності, яку можна поділити на три фактори:
Цей тип людей використовує різні стратегії у сварках та застосовує психологічний тиск. Їхня поведінка, як правило, залежить від рівня розвитку спору. Але незважаючи на використання психологічних трюків, конфліктер завжди діє за одними і тими ж схемами.
Наприклад, у конфліктах він використовує такі маневри:
Конфліктери намагаються психологічно придушувати, щоб здобути перемогу першим. Вони також прагнутимуть передбачити вчинки, емоції людини та ловити на цьому. Конфліктні особи не підуть на компроміси чи конструктивні переговори. Вони завжди прагнуть підкорити собі опонента, це їхня головна риса.
Такі люди є переважно егоїстами і хочуть визнання. Вийти зі спору переможцем — це головна мета, до якої вони йдуть напролом, ґрунтуючись на підвищеній самооцінці. А свою спірну поведінку інтерпретують як ознаку сильної особистості. У конфліктної особистості найчастіше низький рівень моральності та моральних норм.
Конфліктні особи не вміють бути добрими колегами чи партнерами. Вони схильні до суперництва, ніколи не поступляться опоненту і не зазнають чужих недоліків. У суперечках ніколи не миряться першими, їм подобається самостверджуватись за рахунок інших. Конфліктери не дотримуються нічиєї думки, частіше тримаються особняком і віддають перевагу таким ролям: протестувальник, критик, борець за справедливість. Розглянемо докладно показники типів конфліктних особистостей:
Конфліктери зациклені насамперед на вирішення своїх проблем, використовуючи конкуренцію та суперечки. Для них вирішення конфлікту може бути лише за однієї умови, якщо вони перемогли. Інші варіанти неможливі. І тут необхідно узагальнити, що цим людям важливо регулярно протистояти. Примирення вони використовують як спосіб впливу чи тактичний хід.
Якщо у суперечці виникає конфліктна особистість, його навряд чи влаштують конструктивні переговори. Як правильно вчинити у цій ситуації:
Якщо конфліктна особистість втягує нових учасників у суперечку, то всі інші, хто хотів допомогти вирішити ситуацію, будуть автоматично втягнуті в нього.
Якщо конфліктер не втихомирюється і створює нові конфліктні ситуації. Найкращий спосіб вирішення спору полягає в тому, щоб сформувати умови для зниження негативу, суперечливості у такої людини.
У повсякденному житті ми часто стикаємося з негативними висловлюваннями на нашу адресу. Більшість людей ставлять у глухий кут образи, вони не знають, як правильно реагувати на неприємні слова і при цьому зберегти своє обличчя. Давайте розглянемо ефективні стратегії, які допоможуть дати відсіч кривднику.
Важка людина має особливість характеру, що ускладнює процес конструктивного спілкування. Таку людину не можна назвати злою, вона в більшості випадків не діє свідомо вам на шкоду і не переслідує явно негативні цілі. Щоб краще розуміти, про що мова, уявіть собі інваліда, який затримує рух на жвавій ділянці тротуару. З одного боку, це дратує інших перехожих, з іншого – інвалід радий не створювати пробки, але фізична обмеженість диктує йому умови. Конфліктна людина не інвалід, але вона теж обмежена суб'єктивним поглядом на ситуацію, тобто помилково впевнена у своїй правоті. Будувати спілкування із важкою конфліктною людиною непросто, але цілком реально.
Б'юсь об заклад, що у ваших стосунках є певні теми, які, як ви знаєте, завжди викликатимуть сварку. Можливо, це гроші чи виховання. Можливо, це клопоти чи свекра. Правда в тому, що стосунки наповнені комунікаційними конфліктами. Деякі з них можна передбачити (як у випадку з «гарячою темою» вище), тоді як деякі з них можуть здатися, що вони виникають абсолютно раптово.
Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.
Сінрін-йоку, також відоме як лісове купання, є японською практикою занурення в атмосферу лісу. Ця практика спонукає нас задіяти всі наші органи чуття, спокійно та тихо вбираючи атмосферу лісу. За останні кілька десятиліть синрін-йоку привернув увагу психологів і дослідників у всьому світі через потенційну користь для психічного здоров’я. Слово «сінрін» в перекладі з японської означає «ліс», а «йоку» означає «лазня». Хоча цей термін містить слово «купання», мова не йде про буквальне купання у фізичному сенсі, а скоріше про занурення в атмосферу лісу, використовуючи всі органи чуття, щоб повною мірою відчути ліс та його красу.
Почуття волі є фундаментальним аспектом людської психології. Це суб'єктивний досвід контролю над власними діями. Протягом дня та кількості завдань, які ми виконуємо, ми можемо навіть не знати про нашу агентуру. Почуття волі – це усвідомлення того, що ми є ініціатором, виконавцем і контролером власних цілеспрямованих дій. Завдяки йому ми відчуваємо себе «кораблем» і «стерном» наших рішень і рухів. Ми формуємо нашу реальність через діяльність, і наші дії безпосередньо впливають на навколишній світ. Це також відповідальність за наші дії та наслідки. З психологічної точки зору відчуття волі підтримується складними когнітивними процесами, включаючи руховий контроль, увагу та обробку інформації.
Ми спілкуємося один з одним не тільки словами. Те, що відбувається на емоційному рівні, також можна побачити в нашому тілі. Тіло і розум пов'язані. Мова тіла - це захоплююче вікно в наші несвідомі думки та почуття. У психології це область дослідження, яка розкриває несвідомі сигнали, які ми посилаємо своїми позами, жестами та виразом обличчя. Мова тіла є основним способом вираження емоцій і намірів, а також може використовуватися для посилення словесного повідомлення або навіть для передачі суперечливих сигналів.
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.