Синдром DDD (Disrupted Developmental Disorder) — це складний психологічний розлад, який вражає багатьох людей у всьому світі. Дорослі діти з неблагополучних сімей виросли з дефіцитом емоційного та соціального розвитку, що часто пов’язано з неправильним формуванням емоційних зв’язків у ранньому дитинстві.
Дорослі діти з неблагополучних сімей - це люди, які виросли в сім'ях з серйозними проблемами і труднощами у життєдіяльності. Це може включати різні типи дисфункцій, такі як домашнє насильство, зловживання хімічними речовинами, відсутність емоційної підтримки, психічне захворювання батьків, невідповідні межі або невідповідна динаміка влади. Дисфункції виникають і при ранній прив’язаності до батьків.
Теорія прихильності Джона Болбі є однією з найвпливовіших теорій у галузі психології розвитку. Болбі постулював, що прихильність є фундаментальним людським інстинктом, який справляє глибокий вплив на емоційний і соціальний розвиток протягом усього нашого життя.
Згідно Болбі, прив’язаність – це процес емоційного зв’язку між дитиною та опікуном, який забезпечує дитині відчуття безпеки та турботи. Ця теорія підкреслює, що тісні та тривалі емоційні зв’язки необхідні не лише для психічного та емоційного розвитку. Вони також мають вирішальне значення для виживання та адаптації дитини до навколишнього середовища.
Болбі виділив кілька ключових елементів теорії прихильності .
Відповідно до теорії Болубі, сильна і надійна прихильність дитини до опікунів необхідна не тільки для її виживання та задоволення основних фізіологічних потреб, але й впливає на здоровий психічний розвиток. Дорослі, які в дитинстві відчували стійку прив’язаність, відчували себе в безпеці, що дозволяло їм досліджувати світ, набувати соціальних і емоційних навичок і розвивати здорові зв’язки з іншими людьми. При синдромі DDD раннє прикріплення може бути порушеним або недостатнім. Діти з неблагополучних сімей могли відчувати труднощі у встановленні тісних емоційних зв'язків зі своїми вихователями, що призвело до різних наслідків у психологічному розвитку.
Відповідно до теорії Болбі, стійка прихильність забезпечує дитині відчуття безпеки та впевненості, що дозволяє їй досліджувати навколишній світ і здобувати нові навички. Однак у випадку DDD відсутність такої надійної прихильності може призвести до обмеженого емоційного розвитку. Люди з синдромом DDD можуть відчувати труднощі з ідентифікацією та вираженням власних емоцій, а також з розпізнаванням емоцій інших людей. Через стійку нестабільність і непередбачуваність поведінки батьків дітям важко вибудувати довірчі відносини. Коли батьки дитини емоційно відсутні, дитина росте з почуттям тривоги. Йому нема до кого звернутися зі своїми проблемами, він не може розраховувати на підтримку. Іноді буває, що в деяких неблагополучних сім'ях діти не мають найнеобхіднішого для життя. Наприклад, вони живуть у дуже важких побутових умовах. Відсутність підтримки та забезпечення потреб впливає на самооцінку та має величезний вплив на доросле життя.
Прихильність, згідно з теорією Болубі, також впливає на здатність встановлювати та підтримувати близькі стосунки з іншими людьми. Люди з синдромом DDD часто борються з труднощами встановлення глибоких емоційних зв’язків. Це може призвести до соціальної ізоляції та почуття самотності. Такі люди можуть мати дуже низьку довіру до інших людей. Вони можуть боятися бути пораненими, тому що вже зазнали стільки страждань. Спостерігаючи нестабільність своїх батьків, вони можуть не знати іншого способу побудувати стосунки. Відкритися іншим людям часто може бути тривалим процесом. Це не змінює того факту, що така людина може дуже сильно бажати близькості з іншими.
Порушення прихильності в ранньому дитинстві, пов'язане з синдромом DDD, може призвести до підвищеного ризику розвитку різних психічних розладів у подальшому житті. Дорослі діти з неблагополучних сімей часто переживають травми, насильство або інші стресові події в дитинстві. Такі травматичні переживання можуть збільшити ризик розвитку таких розладів, як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, тривога та обсесивно-компульсивний розлад. Відсутність адекватної емоційної підтримки та догляду в сім'ї може сприяти труднощам впоратися з емоціями та стресовими ситуаціями. Це може призвести до підвищеного ризику розладів настрою, таких як депресія та тривожні розлади.
Діти, які стали жертвами фізичного, емоційного чи сексуального насильства в родині, можуть мати більший ризик розвитку психічних розладів. Неблагополучні сім’ї часто характеризуються проблемами, пов’язаними із залежністю від хімічних речовин, таких як алкоголь або наркотики. Дорослі діти в таких сім’ях можуть мати підвищений ризик розвитку залежності від цих речовин або розвитку інших розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин. Нездорові моделі поведінки, відсутність належних кордонів і неадекватні стосунки в неблагополучній сім’ї можуть сприяти розвитку розладів особистості у дорослих дітей, найчастіше нарцисичних і прикордонних розладів.
Розуміння теорії прихильності може бути ключовим у розробці ефективних терапевтичних втручань для людей з DDD. Терапія на основі прихильності може бути зосереджена на створенні безпечних терапевтичних стосунків. Мета полягає в тому, щоб відновити здорову прихильність і підвищити відчуття безпеки в осіб із синдромом DDD.
Допомога дорослим дітям із неблагополучних сімей створити здорові стосунки, засновані на надійній прихильності, може бути тривалим процесом. На щастя, є багато стратегій, які можуть бути корисними.
Синдром самозванця - явище, при якому людина не вірить у власні сили і приписує свої досягнення збігам та удачі, у нього з'являється почуття некомпетентності. Синдром виникає ситуативно у певних випадках та сферах діяльності. Однак це явище може негативно впливати на особистісний розвиток, викликати тривожність і депресію.
Виховання дітей - одне з найбільш унікальних і складних завдань, з якими стикаються батьки. Кожен день приносить нові враження, радість, але також і дилеми. Часто буває, що у мами і тата різні думки щодо того, як виховувати дитину. Як примирити ці розбіжності та працювати разом на благо дитини? Відповідь на це питання криється в останніх дослідженнях в галузі психології розвитку.
Основним симптомом корсаковського синдрому є провали у короткостроковій пам'яті. При цьому хворий пам'ятає різні події, які з ним траплялися кілька років тому, але що сталося два дні тому він не може згадати. Хвороба може розвиватися повільно і зачіпати тільки пам'ять та емоційний стан, а може перерости у складнішу форму.
Образа - емоція, яка супроводжує нас все життя. Свідомо чи несвідомо ми опиняємося втягнутими в конфліктні ситуації майже кожен день. У сімейних відносинах, на роботі, в спілкуванні з малознайомими людьми - приводів ображатися виникає безліч. А ось умінням прощати може похвалитися далеко не кожен.
Часто наше несвідоме пам'ятає все. Особливо негативні моменти, які перетворюються на травму, що нагадує про себе вже у дорослому віці. Які можуть бути наслідки буллінгу, а головне — як упоратися з цією психотравмою, розкажемо у цій статті.
У суспільстві досі існує багато міфів та упереджень навколо психіатрії. Багатьом здається, що звертатися до цього лікаря варто лише у вкрай важких випадках, що пов'язано зі страхом "обліку" та соціальної стигми.
Нам усім знайома ситуація, коли внутрішній голос включає критика стосовно себе. Це може виражатися в регулярних самозвинуваченнях, причіпках до своєї зовнішності, безперервному почутті провини або навіть самоприниженні. По суті, ми самі стаємо для себе токсичними та аб'юзивними.
«Раптом я залишусь без роботи», «Мені потрібно більше грошей, щоб бути в безпеці», «Все довкола заробляють багато, а я — ні» — це лише мала частина думок, яка говорить про грошовий страх. Про те, чому він виникає і як його подолати, читайте у нашій статті.