Часто наше несвідоме пам'ятає все. Особливо негативні моменти, які перетворюються на травму, що нагадує про себе вже у дорослому віці. Які можуть бути наслідки буллінгу, а головне — як упоратися з цією психотравмою, розкажемо у цій статті.
Найчастіше буває не дуже зрозуміло, де і коли травма з дитинства проявить себе. Це може бути видно вже із запитів жінок, які звернулися за допомогою до психолога.
Всі ці фрази може поєднувати досвід жертви шкільного булінгу. Залякування, знущання, цькування — це систематичні акти агресії, спрямовані проти одного школяра або кількох. На жаль, кожна друга дитина в Україні стикається з подібною ситуацією.
І саме та дитина, яка терпить таку агресію і нікому про неї не розповідає, і «забирає» цю складність у доросле життя. Найчастіше жертвами тривалого булінгу стають тривожні, соціально незахищені, мовчазні та стримані діти.
Людина, яка зазнала буллінгу, зазвичай «завмирає» у своєму емоційному розвитку, не розуміє, які в неї бажання та потреби, дуже часто робить тільки те, що їй кажуть, у колективі стає мовчазною.
Якщо говорити про професійну ідентичність, може бути складно проявляти себе у вибраній діяльності. Людині може здаватися, що її, як і раніше, переслідуватимуть, висміюватимуть, хейтимуть, тролитимуть. Особливо це стосується дівчат, які хочуть стати блогерами, зняти відео та розмістити його у соціальних мережах.
Часто на консультаціях вони із задоволенням мріють, фантазують, планують нову активність, але в об'єктивній реальності не хочуть нічого реалізовувати, боячись натрапити на болісний досвід минулого. Тобто людина продовжує страждати, мовчати, відчувати стан жертви.
Але буває й трохи інша ситуація: у жертві може несподівано прокинутися агресор, який не може впоратися зі своїми емоціями, контролювати їх. Причому подібна реакція з'являється в дуже знайомих ситуаціях, коли, наприклад, на вечірці нічого не підозрюючи «душа компанії» згадує зовсім, як йому здається, невинний жарт і направляє його до людини, яка в дитинстві зіткнулася з булінгом.
У цьому випадку жертва швидко перевертає жарт у знущання, жахається, починає кричати, відбиватися, чинити опір. Це зовсім неприємний сюрприз для тих, хто може в цей момент виявитися поруч.
За відсутності розуміння та знання, що з цим робити, подібні сплески агресії перетворюються на нав'язливе повторення, що прогресує до стану психозу.
Якщо агресором стає жінка, у якої є чоловік і діти, вона може зривати свій гнів у вузькому сімейному колі. При цьому дитина може стати дзеркалом матері, а не навпаки.
Жінка бачитиме у маленькій, беззахисній істоті себе своє травмоване «Я». Нестерпне почуття болю давитиме і знищуватиме, а син чи дочка поруч із такою матір'ю страждатиме і відтворюватиме те, що мама переживала сама у шкільному віці.
Якщо "травма продовжує боліти", необхідно її виявити, визначити та опрацювати. Для цього варто звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, травматерапевта.
І ось головні завдання, які варто вирішити:
Образа - емоція, яка супроводжує нас все життя. Свідомо чи несвідомо ми опиняємося втягнутими в конфліктні ситуації майже кожен день. У сімейних відносинах, на роботі, в спілкуванні з малознайомими людьми - приводів ображатися виникає безліч. А ось умінням прощати може похвалитися далеко не кожен.
Синдром DDD (Disrupted Developmental Disorder) — це складний психологічний розлад, який вражає багатьох людей у всьому світі. Дорослі діти з неблагополучних сімей виросли з дефіцитом емоційного та соціального розвитку, що часто пов’язано з неправильним формуванням емоційних зв’язків у ранньому дитинстві.
У суспільстві досі існує багато міфів та упереджень навколо психіатрії. Багатьом здається, що звертатися до цього лікаря варто лише у вкрай важких випадках, що пов'язано зі страхом "обліку" та соціальної стигми.
Нам усім знайома ситуація, коли внутрішній голос включає критика стосовно себе. Це може виражатися в регулярних самозвинуваченнях, причіпках до своєї зовнішності, безперервному почутті провини або навіть самоприниженні. По суті, ми самі стаємо для себе токсичними та аб'юзивними.
«Раптом я залишусь без роботи», «Мені потрібно більше грошей, щоб бути в безпеці», «Все довкола заробляють багато, а я — ні» — це лише мала частина думок, яка говорить про грошовий страх. Про те, чому він виникає і як його подолати, читайте у нашій статті.
