Відчуття внутрішнього занепокоєння, напруги, дратівливості, вичерпання терпіння, сварливість, схильність до стресу - все це явища, які можна об'єднати під загальним і розпливчастим терміном "нервозність". Звідки це насправді? А що робити, коли воно починає заважати нашому повсякденному життю?
Нервозність - термін, якому важко дати визначення. Йому також не місце в медичній термінології - це не хвороба, як невроз або тривога. Поняття нервозності включає всі ті ситуації, які змушують вас бути не собою. Щоб ви вибухнули, потрібен лише легкий поштовх. Як з цим боротися? Спочатку з’ясуйте, з чим насправді маєте справу.
За вашою надмірною дратівливістю можуть бути просто зовнішні чинники - наприклад, коли у вас надзвичайно напружений момент на роботі, новонароджений щойно з'явився у вашому домі, ви готуєтеся до складного іспиту або переживаєте інший важкий період. У такій ситуації практично кожна людина може відчувати підвищену напругу і мати проблеми з контролем своїх нервів. Це природно, і велика ймовірність, що незабаром мине - коли ситуація вирішиться або вам вдасться в ній зорієнтуватися.
Існує також ряд фізіологічних факторів, які можуть бути причиною вашої надмірної нервозності. Тут, насамперед, заслуговує на увагу недосипання (пов’язане з безсонням, поганою якістю сну або сном менше шести годин на добу), втома та тривалий стрес.
Окремою категорією є хворобливі стани. Вони обов’язково вимагають звернення до фахівця. Нервозність може бути викликана невротичними розладами, депресією або тривожними розладами.
Як ми вже згадували, нервозність - це не дуже точний термін, але насправді досить широкий набір різноманітних явищ. Симптоми нервозності можуть включати:
Цікаво, що ці симптоми можуть бути схожі на деякі симптоми дефіциту магнію.
Зрозуміла таким чином нервозність ускладнює повсякденне функціонування, тому варто якнайшвидше подбати про своє здоров’я та самопочуття. В першу чергу варто сходити до фахівця, який оцінить, чи не стоїть за дратівливістю захворювання. Хорошим напрямком буде як лікар загальної практики (може провести пакет базових обстежень), так і психотерапевт. Після виключення захворювань, які вимагали б інших дій (наприклад, прийому ліків), наступним кроком буде подбати про себе.
Надмірна нервозність може бути викликана дефіцитом вітамінів і мінералів, необхідних для нормальної роботи нервової системи. Одним з них є магній, дефіцит якого може призвести до нервозності. Звикнувши до інформації про те, що дефіцит магнію ми розпізнаємо, наприклад, за м’язовим спазмом або посмикуванням повік, ми зазвичай не звертаємо уваги на настільки ж очевидні, нефізичні симптоми його дефіциту. І їх дуже багато, і крім простої нервозності, серед них є:
Це особливо важливо у разі стресу, оскільки тоді ми втрачаємо підвищену кількість магнію. Можна говорити про порочне коло стресу. Стрес знижує рівень магнію в організмі, що призводить до його дефіциту, а дефіцит магнію підвищує сприйнятливість до стресу.
Магній міститься в популярних харчових продуктах, таких як какао, картопля або жовтий сир, але отримати його у відповідних кількостях таким чином важко (це пов’язано з низкою факторів, від якості їжі до дієти).
Хорошою ідеєю при надмірній нервозності, яка є симптомом дефіциту магнію, є прийом препаратів магнію. Їх слід приймати у відповідній добовій дозі, 300 - 400 мг органічної солі магнію, поки у нас є дефіцит. Важливо, що препарат містить органічні солі, що гарантує краще засвоєння цього елемента.
Стрес проявляється по-різному, про якісь ознаки ви можете навіть не здогадуватися. Адже стрес виникає не лише у страшних, небезпечних ситуаціях, а й у повсякденному житті. У прогресивному світі є багато речей, які можуть викликати стресову реакцію, наприклад робота з підвищеною відповідальністю або часті інформаційні зміни. Тому важливо вміти діагностувати у себе основні симптоми стресу та вчасно опрацювати їх, щоб звичайний стрес не переріс у хронічний.
Розпізнати стрес не так легко, як здається, адже він уміє майстерно ховатися. Саме тому багато хто з нас живе в цьому стані не те що місяцями, а навіть роками — і ні про що не підозрює. Пояснюємо, як розглянути свого «невидимого ворога», щоб вчасно забити на сполох і повернути спокій.
Сінрін-йоку, також відоме як лісове купання, є японською практикою занурення в атмосферу лісу. Ця практика спонукає нас задіяти всі наші органи чуття, спокійно та тихо вбираючи атмосферу лісу. За останні кілька десятиліть синрін-йоку привернув увагу психологів і дослідників у всьому світі через потенційну користь для психічного здоров’я. Слово «сінрін» в перекладі з японської означає «ліс», а «йоку» означає «лазня». Хоча цей термін містить слово «купання», мова не йде про буквальне купання у фізичному сенсі, а скоріше про занурення в атмосферу лісу, використовуючи всі органи чуття, щоб повною мірою відчути ліс та його красу.
Почуття волі є фундаментальним аспектом людської психології. Це суб'єктивний досвід контролю над власними діями. Протягом дня та кількості завдань, які ми виконуємо, ми можемо навіть не знати про нашу агентуру. Почуття волі – це усвідомлення того, що ми є ініціатором, виконавцем і контролером власних цілеспрямованих дій. Завдяки йому ми відчуваємо себе «кораблем» і «стерном» наших рішень і рухів. Ми формуємо нашу реальність через діяльність, і наші дії безпосередньо впливають на навколишній світ. Це також відповідальність за наші дії та наслідки. З психологічної точки зору відчуття волі підтримується складними когнітивними процесами, включаючи руховий контроль, увагу та обробку інформації.
Ми спілкуємося один з одним не тільки словами. Те, що відбувається на емоційному рівні, також можна побачити в нашому тілі. Тіло і розум пов'язані. Мова тіла - це захоплююче вікно в наші несвідомі думки та почуття. У психології це область дослідження, яка розкриває несвідомі сигнали, які ми посилаємо своїми позами, жестами та виразом обличчя. Мова тіла є основним способом вираження емоцій і намірів, а також може використовуватися для посилення словесного повідомлення або навіть для передачі суперечливих сигналів.
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
Кожен з нас потребує близькості та підтримки інших людей. Стосунки з іншими мають вирішальне значення для нашого благополуччя та розвитку. Однак для людей із залежним розладом особистості ця потреба може стати нездорово сильною, негативно впливаючи на їхнє щоденне функціонування. У таких випадках пошук підтримки та схвалення стає пріоритетом, часто за рахунок власної автономії та самовпевненості. Цей розлад, хоч і здається маловідомим, є справжньою проблемою, яка може значно ускладнити життя.