Запій через стрес - як допомогти людині?

Стрес сьогодні є незмінним супутником людини практично з пелюшок. Нестабільність, величезна кількість інформації, лавиною, що накриває щодня, взаємини з сім'єю, колегами, начальством, особисті та робочі невдачі – це стрес. І цілком природно для кожної здорової людини – позбутися емоційної та нервової напруги. Питання, як це зробити?

Хтось вдається до седативних препаратів, хтось медитує або позбавляється стресу в тренажерному залі. Але найдоступнішим і найпростішим шляхом, на жаль, є алкоголь.

І дійсно, за своєю дією алкоголь у помірній дозі викликає ті ж молекулярні та нейронні зміни, що й антидепресанти. Тому випивши, людина розслаблюється, змінює ставлення до проблеми та й до життя в цілому. Хороший ефект, а спиртне найчастіше коштує дешевше за хороші седативні або антидепресанти. Ось тільки алкоголь має і сумнозвісний побічний ефект: розвивається залежність. І почавши з малих доз, людина поступово переходить до середніх. Потім – на великі. Або залишається на «середньому» рівні, але п'є найчастіше. Так чи інакше розвивається алкоголізм.

Так, залежність розвивається від багатьох речовин, навіть кофеїну. Алкоголізм не був би таким страшним, якби етиловий спирт не був отрутою. А це отрута. Алкоголь негативно впливає на нейрони, судини, печінку та інші внутрішні органи. З часом людина набуває безліч хронічних захворювань, але найстрашніше – вона починає деградувати як особистість. Змінюється характер, звужується коло інтересів, погіршуються професійні навички. Про сімейні та соціальні відносини не варто й говорити. Виходить, що, почавши з малих доз «для зняття стресу», людина приводить себе у все більший стрес, вже хронічний і досить токсичний, якщо говорити про фізіологію.

Як йдуть у запій під час стресу?

Насправді запій під час стресу – поширене явище. Людина може не пити або іноді вживати алкоголь, але може статися непередбачена ситуація, що травмує. Розлучення, смерть близької людини, звільнення з роботи чи труднощі – психіка не витримує навантаження. Цілком закономірним є бажання «відійти» від психотравмуючої ситуації. Ідеальним варіантом було б відвідування психотерапевта, прийом правильно підібраних препаратів. Але пляшка алкоголю набагато доступніша.

Фактори, що призводять до запою

Далеко не всі люди, які стикаються з сильним стресом, йдуть у запій. Багато хто справляється з таким станом без алкоголю, і навіть без ліків, психотерапії. А ті, хто може випити спиртного, не йдуть у запій. Чому ж одні дають собі раду, а інші ні? Виділяють три основні фактори:

• Біологічний. Особливості метаболізму, генетична схильність.
• Соціальний. Ставлення до алкоголю у ній, психологічний тиск із боку друзів чи колег, соціальні стереотипи, сформовані стосовно алкоголю – усе це формує передумови для захоплення спиртним.
• Психологічний. Серед них особливо важлива стратегія уникнення проблем, схильність до фрустрації, нездатність справлятися з напругою та тривогою, недостатню організованість особистості. Сюди відносять підвищену збудливість, схильність до іпохондрії, істерії, агресії, депресії. Плюс – низький самоконтроль.

Кожен із факторів сам по собі не приведе до запою. Однак запій при стресі – поширене явище. І з кожним роком людей, які страждають на таку форму алкогольної залежності, стає більше.

Як допомогти запійній людині?

Потрібно розуміти, що запій не може бути єдиним у житті. Так, у певний момент людина йде в запій перший раз. Але цього разу – лише перший. За ним будуть інші, причому привід для запою буде все менш і менш значущим. Тому допомогу можна умовно поділити на два періоди.

1. Перший – допомога при першому запої. Людину треба вивести зі стану сп'яніння, допомогти позбавитися абстинентного синдрому (похмілля). І потім – надати йому кваліфіковану психотерапевтичну допомогу. Це буде гарною профілактикою запоїв у майбутньому. Можливо, для профілактики знадобиться кодування – якщо людина раніше періодично випивала.
2. Другий – допомога хронічному запійному (при частих запоях). В цьому випадку розірвати хибне коло можна тільки в умовах клініки.

Лікування складається з кількох етапів:

• Припинення вживання алкоголю. Зрозуміло, що добровільно пацієнт не відмовиться від випивки і завдання фахівців – переконати його у необхідності такого рішення.
• Детоксикація організму. Необхідно вивести продукти розпаду алкоголю, поновити роботу внутрішніх органів.
• Седація. Це важливий момент у лікуванні, оскільки застосування седативних препаратів та антидепресантів дозволяє відновити психофізіологічний, нейромедіаторний баланс. Отже, усунути психоемоційні, нейрофізіологічні наслідки запою, усунути і його причину – стрес.

Якщо потрібно лише вивісти людину із запою, цих трьох етапів достатньо. Але для запобігання запоям у майбутньому, для повної відмови від алкоголю потрібен інший підхід. Насамперед враховуються особистісні особливості пацієнта, серйозність його психологічних проблем, що призвели до алкоголізму. Спеціаліст підбирає оптимальний варіант лікування для кожного пацієнта.

Для полегшення відмови від алкоголю може використовуватися кодування, підшивання, трансформаційна терапія, самопрограмування та інші способи. Ці методи дозволяють усунути потяг до алкоголю особам, які прагнуть «зав'язати», але є надто слабовільними для самостійної відмови. Потрібно розуміти, що, наприклад, лише кодування, при всій його ефективності – негарантоване вирішення проблеми. А для повної, усвідомленої відмови від спиртного, без ризику пристрастися до чарки знову потрібен повноцінний сеанс лікування «АнтиАлко», де пацієнт проходить масу процедур, спрямованих не тільки на психологію, а й на фізіологію людини-тобто відбувається охоплення відразу всіх напрямків.