Більшість людей займаються самобичуванням: шкодують про помилки, здійснені в минулому, лають себе за слабкості, звинувачують у невдачах. Багато хто вважає себе мало красивими, стрункими або розумними, тим самим руйнуючи себе виснажливими дієтами, тренуваннями, стають ворогами самі собі. Це ознаки аутоагресивної поведінки. Давайте розберемо причини прояву агресії та способи її профілактики.
Аутоагресія чи самодеструкція – це психологічна чи фізична агресія, яка усвідомлено чи несвідомо спрямовано на себе, на саморуйнування. Це реакція людини на стрес, психологічну чи фізичну травму. Це неприродна поведінка людини, що суперечить інстинкту самозбереження. Саморуйнування — це захисний механізм, коли людина не може вилити негатив назовні і перенаправляє його на себе. Наприклад, вона не може висловити своє невдоволення через виховання, тому тримає у собі переживання і не дає вихід емоціям.
Як правило, аутоагресія формується на основі відносин батьків до дитини. Якщо хвалять за хороші оцінки у школі, за успіхи у спорті, але при цьому також пояснюють та показують, де дитині потрібно докласти зусиль, тоді людина виростає з правильними, об'єктивними поглядами. Любов до себе копіюється з прикладу відносин у сім’ї. Швидше за все, ви зустрічали батьків, які віддали своїх дітей на всі гуртки та посилено намагаються зробити з них геніїв. Коли дитина раптом не перемагає в олімпіаді або отримує четвірку в школі, тим самим не виправдовуючи надії дорослих, вона починає вважатися дурною і негідною. Важливо хвалити дітей за будь-які успіхи, навіть за найменші та незначні перемоги. Тоді виросте здорова особистість із правильним ставленням до себе.
Важливо завжди усвідомлювати, що норма сама по собі — річ у принципі відносна і договірна.
У психоаналізі аутоагресія вважається захисним механізмом психіки — коли людина з якихось причин не може спрямувати агресивний імпульс на зовнішній об'єкт, через який він виник, вона перенаправляє його на себе. Для такого «повороту проти себе» є три основні причини:
Часто самодеструктивній поведінці передує серйозна травма в минулому, наприклад, згідно з даними статистики, діти та підлітки, які перенесли сексуальне або фізичне насильство, схильні до прояву аутоагресії. Частково це пов'язано з тим, що насильство змінює фізичну відповідь на больове сприйняття та провокує різні усунення в психіці. Якщо зі мною це сталося, значить, я поганий, значить, я цього заслуговую. Але насильство - це не єдина причина перенаправлення гніву всередину. Висловлювання на кшталт «краще б тебе взагалі не було» або «ось Сашко з першого під'їзду такий-розтакий, а ти ні те ні се» також породжують у дитини ненависть до себе, а батьківський заклик «Ти вчинив неправильно — придумай сам собі покарання» принцип є прямою інструкцією до прояву аутоагресії. При цьому батькам здається, що вони є гуманними і дають дитині право вибору. Дуже небезпечне право вибору.
На думку деяких психологів, для жінок більш характерна аутоагресія, а для чоловіків – гетероагресія (агресія, спрямована зовні). Багато в чому це пов'язано з тим, що дівчатка ще в дитинстві одержують заборону на вираз гніву та агресії. Згідно з проведеними тестами аутоагресія позитивно корелює із жіночністю у жінок і негативно – з маскулінністю у чоловіків. Чоловіки більш схильні до проявів гетероагресії.
Якщо говорити про зв'язок аутоагресивної поведінки з особливостями нервової системи, то у меланхоліків, як у людей чутливих, у тому числі, до почуттів оточуючих, аутоагресія виявлятиметься частіше, ніж у холериків, які, навпаки, схильні виносити все зовні. Природно, підлітки частіше схильні до самодеструктивної поведінки — підлітковий період у принципі сам собою конфліктний етап у житті. Це вік, коли ми повстаємо проти батьків і в результаті відокремлюємося від них. Зайва авторитарність батьків на цьому етапі – прямий шлях до аутоагресії.
Перше, що треба зробити, - це відстежити шкідливі звички, усвідомити, що вони псують вам життя.
Коли у вас готовий список речей, що заважають жити, подумайте про причини своєї поведінки. Можливо, ви не медитуєте, тому що у вас не вистачає часу, чи вам нудно цим займатися? Чи ви переїдаєте, бо хочете заглушити почуття дискомфорту від роботи чи проблем у сім'ї? Можливо, ви прокрастинуєте, бо боїтеся відповідальності чи вам нецікава та робота, якою ви займаєтеся?
Будьте чесні з собою - перебирайте різні причини, доки не знайдете реальні передумови своєї руйнівної поведінки.
Імпульсивні, емоційні люди погано справляються з негативними емоціями не тільки стосовно відношення до оточуючих, но і до самих себе. Спокійні та дисципліновані люди також схильні до руйнування тільки несвідомо. Вони тактовні та стримані, накопичують усі переживання в собі, які потім можуть стати фактором розвитку психосоматичних хвороб. Також оточення людини впливає на прояв аутоагресії. Якщо батьки ніяк не обговорюють взаємини, не висловлюють своїх незадоволень, швидше за все, у підлітка почнеться прояв аутоагресивної поведінки.
Негативні емоції, самовідчуття відіграють найважливішу роль в житті людини. Щоб не стати заручником самобичування, важливо навчитися справлятися із власними переживаннями. Кожна людина може керувати своїми емоціями, позбавитися внутрішніх конфліктів, форми аутоагресії. Це вміння називається емоційний інтелект – здатність розуміти та контролювати свій негатив, емоції чужих людей.
Біхевіоризм - це напрям у психології, предметом вивчення якого є поведінка людей, тварин за допомогою систематичного підходу. Основна ідея цього напряму полягає в тому, що людина поводиться неусвідомлено, її вчинки зумовлюються рефлексами та реакціями на тригери навколишнього світу та засновані на досвіді предків. Вчені заперечували таке явище, як свідомість, і стверджували, що дії людини безпосередньо залежать від того, що відбувається зовні.
Деякі люди вважають, що треба не боятися виплескувати свої емоції: кричати, злитися, ображатися, сердитися, доносити думки в агресивній формі, щоб оточуючі бачили невдоволення та почали поважати їхню думку. Однак така поведінка в більшості випадків викликає агресію у відповідь людини, а також спотворює дійсність, заважає вибудовувати відносини і йти до успіху. Тому важливо вміти контролювати свої емоції, щоб досягати поставленої мети.
Емоції здатні керувати нашими вчинками сильніше, ніж ми собі уявляємо. Навіть відсутність емоцій також впливає на поведінку та мислення. Чому так важливо навчитися розпізнавати свої емоції — від емоційного стану залежить продуктивність, мотивація, комунікації, здатність приймати грамотні рішення, можливість розширення світогляду. Якщо ви ігноруєте свої емоції, то не зможете запобігти їх руйнівним впливам.
Кризи розвитку є природними етапами нашого розвитку протягом усього життя. Вони можуть з'являтися в різний час, пов'язаний з проходженням наступних життєвих фаз. Ці кризи зазвичай тимчасові та вимагають від нас адаптації до нових викликів. Вони дозволяють розвиватися в багатьох аспектах життя. Приклади криз розвитку включають кризу середнього віку, початок дорослого життя, пізній вік або вихід на пенсію. Криза середнього віку часто включає питання про сенс і мету життя. Криза початку дорослого життя пов'язана з труднощами у виборі кар'єри або шляху в стосунках. Однак криза виходу на пенсію з необхідністю пошуку нового сенсу життя після завершення професійної кар'єри. У важкі часи важливо мати підтримку з боку родини, друзів і спеціалістів із психічного здоров’я. Подолання криз розвитку може принести багато переваг, наприклад підвищення самосприйняття, задоволеності життям і кращого функціонування в суспільстві.
Система є впорядкованим цілим. Члени сімейної системи взаємодіють один з одним. Вони взаємодіють один з одним, залишаючись у динамічній рівновазі. Відносини між членами сім'ї складають структуру системи. Сімейна система є відкритою системою, тобто такою, що обмінюється інформацією з оточенням. Сім'я - це соціальна система, члени якої підтримують стосунки один з одним. Порушення в сім'ї пов'язані з функціонуванням відносин між окремими членами сім'ї. Також важлива структура зв'язків і правила, що діють у системі. Сімейна комунікаційна терапія виявляється ефективною в роботі з розладами.
Бувають ситуації, коли хтось завдає нам болю. Це змушує нас почуватися образливо. Він не слухає нас, коли це нам потрібно. Він забуде про щось важливе для нас. Він образить наші почуття. Ми можемо зіткнутися з багатьма такими ситуаціями в нашому житті. Ми всі відрізняємося один від одного, наші потреби різні. Ми не завжди будемо задоволені перебігом ситуацій або поведінкою інших людей по відношенню до нас. Коли хтось завдає нам болю, це приносить із собою дуже неприємні відчуття. Ми можемо відчувати гнів, смуток, жаль. Щоб впоратися з цими почуттями та пробачити, потрібен час.
Приниження – одне з найболючіших почуттів, які ми можемо відчути в житті. Це значно порушує наш внутрішній баланс. У ситуації приниження ми відчуваємо багато негативних емоцій, таких як презирство або сором. Переживання сильніше, якщо ситуація приниження супроводжується свідками. Приниження передбачає порушення почуття гідності. Це ситуація, в якій людина відчуває труднощі або біль внаслідок втрати самоповаги чи поваги. Гідність – це внутрішня цінність кожної людини, яка дає їй відчуття, що вона важлива та цінна сама по собі. Приниження призводить до порушення цієї цінності, оскільки людина втрачає відчуття поваги та оцінки іншими людьми.
Брехня виникає, коли хтось навмисно намагається ввести когось в оману. Це служить для створення хибного переконання. Це може стосуватися багатьох ситуацій у нашому житті. Брехня є порушенням принципів етики та моралі та основних соціальних норм, оскільки вона може призвести до серйозних наслідків для інших людей або соціальних груп. Брехня може використовуватися для маніпулювання людьми, отримання вигоди, уникнення покарання чи відповідальності за скоєні дії або просто задоволення потреби маніпулювати та контролювати інших. Брехня є неетичною та руйнує довіру між людьми, що ускладнює належне функціонування стосунків. Іноді буває так, що хтось, сам того не усвідомлюючи, вчиняє патологічну брехню. Це ознака розладу під назвою міфоманія.
