Більшість людей займаються самобичуванням: шкодують про помилки, здійснені в минулому, лають себе за слабкості, звинувачують у невдачах. Багато хто вважає себе мало красивими, стрункими або розумними, тим самим руйнуючи себе виснажливими дієтами, тренуваннями, стають ворогами самі собі. Це ознаки аутоагресивної поведінки. Давайте розберемо причини прояву агресії та способи її профілактики.
Аутоагресія чи самодеструкція – це психологічна чи фізична агресія, яка усвідомлено чи несвідомо спрямовано на себе, на саморуйнування. Це реакція людини на стрес, психологічну чи фізичну травму. Це неприродна поведінка людини, що суперечить інстинкту самозбереження. Саморуйнування — це захисний механізм, коли людина не може вилити негатив назовні і перенаправляє його на себе. Наприклад, вона не може висловити своє невдоволення через виховання, тому тримає у собі переживання і не дає вихід емоціям.
Як правило, аутоагресія формується на основі відносин батьків до дитини. Якщо хвалять за хороші оцінки у школі, за успіхи у спорті, але при цьому також пояснюють та показують, де дитині потрібно докласти зусиль, тоді людина виростає з правильними, об'єктивними поглядами. Любов до себе копіюється з прикладу відносин у сім’ї. Швидше за все, ви зустрічали батьків, які віддали своїх дітей на всі гуртки та посилено намагаються зробити з них геніїв. Коли дитина раптом не перемагає в олімпіаді або отримує четвірку в школі, тим самим не виправдовуючи надії дорослих, вона починає вважатися дурною і негідною. Важливо хвалити дітей за будь-які успіхи, навіть за найменші та незначні перемоги. Тоді виросте здорова особистість із правильним ставленням до себе.
Важливо завжди усвідомлювати, що норма сама по собі — річ у принципі відносна і договірна.
У психоаналізі аутоагресія вважається захисним механізмом психіки — коли людина з якихось причин не може спрямувати агресивний імпульс на зовнішній об'єкт, через який він виник, вона перенаправляє його на себе. Для такого «повороту проти себе» є три основні причини:
Часто самодеструктивній поведінці передує серйозна травма в минулому, наприклад, згідно з даними статистики, діти та підлітки, які перенесли сексуальне або фізичне насильство, схильні до прояву аутоагресії. Частково це пов'язано з тим, що насильство змінює фізичну відповідь на больове сприйняття та провокує різні усунення в психіці. Якщо зі мною це сталося, значить, я поганий, значить, я цього заслуговую. Але насильство - це не єдина причина перенаправлення гніву всередину. Висловлювання на кшталт «краще б тебе взагалі не було» або «ось Сашко з першого під'їзду такий-розтакий, а ти ні те ні се» також породжують у дитини ненависть до себе, а батьківський заклик «Ти вчинив неправильно — придумай сам собі покарання» принцип є прямою інструкцією до прояву аутоагресії. При цьому батькам здається, що вони є гуманними і дають дитині право вибору. Дуже небезпечне право вибору.
На думку деяких психологів, для жінок більш характерна аутоагресія, а для чоловіків – гетероагресія (агресія, спрямована зовні). Багато в чому це пов'язано з тим, що дівчатка ще в дитинстві одержують заборону на вираз гніву та агресії. Згідно з проведеними тестами аутоагресія позитивно корелює із жіночністю у жінок і негативно – з маскулінністю у чоловіків. Чоловіки більш схильні до проявів гетероагресії.
Якщо говорити про зв'язок аутоагресивної поведінки з особливостями нервової системи, то у меланхоліків, як у людей чутливих, у тому числі, до почуттів оточуючих, аутоагресія виявлятиметься частіше, ніж у холериків, які, навпаки, схильні виносити все зовні. Природно, підлітки частіше схильні до самодеструктивної поведінки — підлітковий період у принципі сам собою конфліктний етап у житті. Це вік, коли ми повстаємо проти батьків і в результаті відокремлюємося від них. Зайва авторитарність батьків на цьому етапі – прямий шлях до аутоагресії.
Перше, що треба зробити, - це відстежити шкідливі звички, усвідомити, що вони псують вам життя.
Коли у вас готовий список речей, що заважають жити, подумайте про причини своєї поведінки. Можливо, ви не медитуєте, тому що у вас не вистачає часу, чи вам нудно цим займатися? Чи ви переїдаєте, бо хочете заглушити почуття дискомфорту від роботи чи проблем у сім'ї? Можливо, ви прокрастинуєте, бо боїтеся відповідальності чи вам нецікава та робота, якою ви займаєтеся?
Будьте чесні з собою - перебирайте різні причини, доки не знайдете реальні передумови своєї руйнівної поведінки.
Імпульсивні, емоційні люди погано справляються з негативними емоціями не тільки стосовно відношення до оточуючих, но і до самих себе. Спокійні та дисципліновані люди також схильні до руйнування тільки несвідомо. Вони тактовні та стримані, накопичують усі переживання в собі, які потім можуть стати фактором розвитку психосоматичних хвороб. Також оточення людини впливає на прояв аутоагресії. Якщо батьки ніяк не обговорюють взаємини, не висловлюють своїх незадоволень, швидше за все, у підлітка почнеться прояв аутоагресивної поведінки.
Негативні емоції, самовідчуття відіграють найважливішу роль в житті людини. Щоб не стати заручником самобичування, важливо навчитися справлятися із власними переживаннями. Кожна людина може керувати своїми емоціями, позбавитися внутрішніх конфліктів, форми аутоагресії. Це вміння називається емоційний інтелект – здатність розуміти та контролювати свій негатив, емоції чужих людей.
Біхевіоризм - це напрям у психології, предметом вивчення якого є поведінка людей, тварин за допомогою систематичного підходу. Основна ідея цього напряму полягає в тому, що людина поводиться неусвідомлено, її вчинки зумовлюються рефлексами та реакціями на тригери навколишнього світу та засновані на досвіді предків. Вчені заперечували таке явище, як свідомість, і стверджували, що дії людини безпосередньо залежать від того, що відбувається зовні.
Деякі люди вважають, що треба не боятися виплескувати свої емоції: кричати, злитися, ображатися, сердитися, доносити думки в агресивній формі, щоб оточуючі бачили невдоволення та почали поважати їхню думку. Однак така поведінка в більшості випадків викликає агресію у відповідь людини, а також спотворює дійсність, заважає вибудовувати відносини і йти до успіху. Тому важливо вміти контролювати свої емоції, щоб досягати поставленої мети.
Емоції здатні керувати нашими вчинками сильніше, ніж ми собі уявляємо. Навіть відсутність емоцій також впливає на поведінку та мислення. Чому так важливо навчитися розпізнавати свої емоції — від емоційного стану залежить продуктивність, мотивація, комунікації, здатність приймати грамотні рішення, можливість розширення світогляду. Якщо ви ігноруєте свої емоції, то не зможете запобігти їх руйнівним впливам.
Радість – одне з найприємніших почуттів. Але часом здається, що підстав для веселощів зовсім немає. Що робити, якщо долає апатія? Як залучити до життя радість? Виявляється, є прийоми, які легко викликають почуття задоволеності та приплив позитивних емоцій. Ми розповімо, як легко відчути щастя та що можна змінити у своєму житті.
Важка людина має особливість характеру, що ускладнює процес конструктивного спілкування. Таку людину не можна назвати злою, вона в більшості випадків не діє свідомо вам на шкоду і не переслідує явно негативні цілі. Щоб краще розуміти, про що мова, уявіть собі інваліда, який затримує рух на жвавій ділянці тротуару. З одного боку, це дратує інших перехожих, з іншого – інвалід радий не створювати пробки, але фізична обмеженість диктує йому умови. Конфліктна людина не інвалід, але вона теж обмежена суб'єктивним поглядом на ситуацію, тобто помилково впевнена у своїй правоті. Будувати спілкування із важкою конфліктною людиною непросто, але цілком реально.
Як відомо, людині простіше думати про погане, ніж про хороше. Так вона захищає себе і намагається запобігти тому, що, можливо, ніколи не станеться. Але здебільшого ці думки обмежують нас, стають перепоною у кар'єрному чи особистісному зростанні, заважають досягти великих результатів.
Напевно, багато хто з вас уже чув неодноразово про користь позитивного мислення. Але що це означає насправді? І як повністю позбутися негативних думок? Мало хто справді розуміється на цьому. У цій статті ми розглянемо переваги позитивних думок та вправ для відпрацювання позитивного мислення.
Основним симптомом корсаковського синдрому є провали у короткостроковій пам'яті. При цьому хворий пам'ятає різні події, які з ним траплялися кілька років тому, але що сталося два дні тому він не може згадати. Хвороба може розвиватися повільно і зачіпати тільки пам'ять та емоційний стан, а може перерости у складнішу форму.
