Навіщо ми руйнуємо себе і як із цим боротися

Більшість людей займаються самобичуванням: шкодують про помилки, здійснені в минулому, лають себе за слабкості, звинувачують у невдачах. Багато хто вважає себе мало красивими, стрункими або розумними, тим самим руйнуючи себе виснажливими дієтами, тренуваннями, стають ворогами самі собі. Це ознаки аутоагресивної поведінки. Давайте розберемо причини прояву агресії та способи її профілактики.

Аутоагресія чи самодеструкція – це психологічна чи фізична агресія, яка усвідомлено чи несвідомо спрямовано на себе, на саморуйнування. Це реакція людини на стрес, психологічну чи фізичну травму. Це неприродна поведінка людини, що суперечить інстинкту самозбереження. Саморуйнування — це захисний механізм, коли людина не може вилити негатив назовні і перенаправляє його на себе. Наприклад, вона не може висловити своє невдоволення через виховання, тому тримає у собі переживання і не дає вихід емоціям.

Як правило, аутоагресія формується на основі відносин батьків до дитини. Якщо хвалять за хороші оцінки у школі, за успіхи у спорті, але при цьому також пояснюють та показують, де дитині потрібно докласти зусиль, тоді людина виростає з правильними, об'єктивними поглядами. Любов до себе копіюється з прикладу відносин у сім’ї. Швидше за все, ви зустрічали батьків, які віддали своїх дітей на всі гуртки та посилено намагаються зробити з них геніїв. Коли дитина раптом не перемагає в олімпіаді або отримує четвірку в школі, тим самим не виправдовуючи надії дорослих, вона починає вважатися дурною і негідною. Важливо хвалити дітей за будь-які успіхи, навіть за найменші та незначні перемоги. Тоді виросте здорова особистість із правильним ставленням до себе.

Де закінчується норма та починається патологія

Важливо завжди усвідомлювати, що норма сама по собі — річ у принципі відносна і договірна.

У психоаналізі аутоагресія вважається захисним механізмом психіки — коли людина з якихось причин не може спрямувати агресивний імпульс на зовнішній об'єкт, через який він виник, вона перенаправляє його на себе. Для такого «повороту проти себе» є три основні причини:

  • Об'єкт особистісно значимий: страх втратити чиєсь кохання зупиняє від вираження гніву.
  • Подібний вираз гніву ганьбиться суспільством: найчастіше це характерно для підлітків — я не можу висловити агресію, тому що всі про це дізнаються і мене засуджуватимуть.
  • Об'єкт недоступний: суб'єкт зазнає гніву стосовно людини, якої немає поруч — наприклад, батько пішов із сім'ї, і дитина переживає через це, але не може спрямувати свій гнів на батька, оскільки його немає.

Часто самодеструктивній поведінці передує серйозна травма в минулому, наприклад, згідно з даними статистики, діти та підлітки, які перенесли сексуальне або фізичне насильство, схильні до прояву аутоагресії. Частково це пов'язано з тим, що насильство змінює фізичну відповідь на больове сприйняття та провокує різні усунення в психіці. Якщо зі мною це сталося, значить, я поганий, значить, я цього заслуговую. Але насильство - це не єдина причина перенаправлення гніву всередину. Висловлювання на кшталт «краще б тебе взагалі не було» або «ось Сашко з першого під'їзду такий-розтакий, а ти ні те ні се» також породжують у дитини ненависть до себе, а батьківський заклик «Ти вчинив неправильно — придумай сам собі покарання» принцип є прямою інструкцією до прояву аутоагресії. При цьому батькам здається, що вони є гуманними і дають дитині право вибору. Дуже небезпечне право вибору.

На думку деяких психологів, для жінок більш характерна аутоагресія, а для чоловіків – гетероагресія (агресія, спрямована зовні). Багато в чому це пов'язано з тим, що дівчатка ще в дитинстві одержують заборону на вираз гніву та агресії. Згідно з проведеними тестами аутоагресія позитивно корелює із жіночністю у жінок і негативно – з маскулінністю у чоловіків. Чоловіки більш схильні до проявів гетероагресії.

Якщо говорити про зв'язок аутоагресивної поведінки з особливостями нервової системи, то у меланхоліків, як у людей чутливих, у тому числі, до почуттів оточуючих, аутоагресія виявлятиметься частіше, ніж у холериків, які, навпаки, схильні виносити все зовні. Природно, підлітки частіше схильні до самодеструктивної поведінки — підлітковий період у принципі сам собою конфліктний етап у житті. Це вік, коли ми повстаємо проти батьків і в результаті відокремлюємося від них. Зайва авторитарність батьків на цьому етапі – прямий шлях до аутоагресії.

Як зрозуміти, що ви заважаєте собі жити

Перше, що треба зробити, - це відстежити шкідливі звички, усвідомити, що вони псують вам життя.

  • Проблема в тому, що будь-які звички стають частиною життя, як чищення зубів перед сном або перегляд стрічки новин вечорами. Ви навіть не помічаєте, що робите. Щоби боротися з поганим впливом, потрібно визначити свої шкідливі звички.
  • Розгляньте свій день із самого початку. Припустимо, ви звикли пропускати сніданок або швидко з'їдати бутерброд і запивати його міцною кавою. Ви навіть не помічаєте цього, хоча не раз чули про те, наскільки важливо повноцінно снідати. Або, наприклад, ви звикли до сидячого способу життя і протягом дня не замислюєтеся про те, щоб встати і трохи бути пройтись або розім'ятися.
  • Проаналізуйте кожен аспект свого життя та визначте шкідливі звички та дії – це перший крок до того, щоб почати з ними боротися.

З'ясуйте причини

Коли у вас готовий список речей, що заважають жити, подумайте про причини своєї поведінки. Можливо, ви не медитуєте, тому що у вас не вистачає часу, чи вам нудно цим займатися? Чи ви переїдаєте, бо хочете заглушити почуття дискомфорту від роботи чи проблем у сім'ї? Можливо, ви прокрастинуєте, бо боїтеся відповідальності чи вам нецікава та робота, якою ви займаєтеся?

Будьте чесні з собою - перебирайте різні причини, доки не знайдете реальні передумови своєї руйнівної поведінки.

Які люди частіше зазнають саморуйнування?

Імпульсивні, емоційні люди погано справляються з негативними емоціями не тільки стосовно  відношення до оточуючих, но і до самих себе. Спокійні та дисципліновані люди також схильні до руйнування тільки несвідомо. Вони тактовні та стримані, накопичують усі переживання в собі, які потім можуть стати фактором розвитку психосоматичних хвороб. Також оточення людини впливає на прояв аутоагресії. Якщо батьки ніяк не обговорюють взаємини, не висловлюють своїх незадоволень, швидше за все, у підлітка почнеться прояв аутоагресивної поведінки.

Як боротися з аутоагресією?

  • Проробляйте самооцінку. Навчіться реалістично оцінювати свої сильні та слабкі сторони. Прийміть себе з недоліками, при цьому не забувайте про свої переваги.
  • Дайте вихід емоціям. Обговоріть проблему з другом, заведіть щоденник або сходіть на пробіжку. Пригнічуючи негативні емоції, ви також відмовляєтесь від позитивних емоцій. Злитися на людей і ситуацію — це нормально, не лайте себе за це. Бути не ідеальним, щось не встигати чи помилятися – це частина життя будь-якої людини. Потрібно це прийняти та сміливо йти далі.
  • Подумайте, що вам не подобається у собі. Не витрачайте час на руйнування, це вам нічого не дасть. Краще проаналізуйте свої промахи, зробіть висновки та йдіть далі до нових перемог.

Негативні емоції, самовідчуття відіграють найважливішу роль в житті людини. Щоб не стати заручником самобичування, важливо навчитися справлятися із власними переживаннями. Кожна людина може керувати своїми емоціями, позбавитися внутрішніх конфліктів, форми аутоагресії. Це вміння називається емоційний інтелект – здатність розуміти та контролювати свій негатив, емоції чужих людей.

СХОЖІ МАТЕРІАЛИ

НОВІ СТАТТІ ЦЬОГО РОЗДІЛУ

Топ статті