Соціально нас навчили: «плакати заборонено», «плакати недоречно», «не можна плакати». Чи правильно це?
Чому нам так важко сприймати свій чи чужий плач?
Коли діти плачуть, дорослі іноді кажуть: «перестань "нити"», «заспокойся», «іди в свою кімнату».
Це означає: я не згоден, щоб ти плакав переді мною. Я відкидаю твої сльози, твій смуток, твій плач.
Зверніть увагу, скільки неприйняття в цих твердженнях. Повідомлення тут полягає в тому, що плакати абсолютно неправильно, що це просто щось погане, соромне і небажане.
Отже, ви можете собі уявити, що може відчути людина, якщо вона заплаче під час бесіди у великій компанії знайомих або — ще гірше — у групі інших людей, під час зустрічі, семінару або іншого заходу? Це може бути ЖАХЛИВО для неї.
Є люди, яким чужі сльози є нестерпними. А є інші, для яких приймати власні сльози - приниження.
В такій ситуації треба сказати: "Плач. Нарешті здайся, позбався будь-якої напруги, особливо тієї, яку ти тримала найдовше. Викликай старі жалі та немочі, безпорадність, несправедливість, самотність. Нехай все змиє сльозами, нехай очиститься нарешті тіло і душа. Тобі не потрібно так старатися, ти повноцінний, такий, як ти є, цього достатньо".
Візьміть серветку, заспокійливо посміхніться і подумайте, що кожна ваша сльоза завжди в порядку, що будь-який інший спосіб зняття напруги буде втечею, «розведенням» внутрішнього тиску.
Психологічно плач - це спосіб впоратися з пережитими емоціями. Смуток, розчарування, безпорадність, гнів. Часто це найкращий спосіб. Краще, ніж зберігати ці емоції у своєму тілі. І краще, ніж агресивно стрибати на світ.
Добре, коли ми можемо поплакати. Добре, коли є сльози, бо зі сльозами приходить полегшення, очищення, надія.
Тож дозвольмо собі плакати.
Нехай інші теж плачуть. Не біймося сліз.
Коли хтось плаче перед вами, просто будьте поруч. Не скорочуйте свій плач, не заперечуйте його, не вирішуйте, просто будьте. Мовчіть, або тихо скажіть «все гаразд...».
Навчіться плакати в компанії близької вам людини. Нехай хтось посидить з вами, коли вам сумно. Прийміть підтримку, дозвольте запропонувати вам розраду та любов. Не плачте на самоті.
Тоді буде очищення, «плач», заспокоєння, оплакування і завжди, завжди буде краще. Бо після кожного дощу, навіть найтривалішого, буде сонечко.
Ми бажаємо вам більше сонячних днів, але також бажаємо вам визнати, що дощові дні є природною, справжньою частиною нашого життя.
Емоції здатні керувати нашими вчинками сильніше, ніж ми собі уявляємо. Навіть відсутність емоцій також впливає на поведінку та мислення. Чому так важливо навчитися розпізнавати свої емоції — від емоційного стану залежить продуктивність, мотивація, комунікації, здатність приймати грамотні рішення, можливість розширення світогляду. Якщо ви ігноруєте свої емоції, то не зможете запобігти їх руйнівним впливам.
Якщо ви часто чуєте від близьких фразу: «Ти виглядаєш стомленим, тобі настав час відпочити», почуваєтеся вранці розбитими, весь день дратівливими, а ночами у вас безсоння – саме час вжити заходів і навчитися виконувати вправи з розслаблення.
«Діти – це найголовніше!», «Поважай батьків!», «А ти думав, що люди скажуть?» Якщо нас з дитинства вчили, що жертовність — це прекрасна риса і що, приймаючи рішення, ми повинні в першу чергу враховувати інших людей, а лише потім власні потреби, ми живемо в переконанні, що тільки егоїсти чинять інакше...
Плач є основною реакцією людини на вираження емоцій і є ключовим елементом нашої здатності переживати та виражати почуття. Частий плач можна розглядати як попереджувальний знак, що вказує на глибші психологічні чи емоційні проблеми. Частий плач може бути як природним явищем, так і сигналом певних емоційних проблем або проблем зі здоров'ям. Варто пам'ятати, що плач - це не тільки реакція на смуток. Він також може з'явитися в моменти емоцій і радості, а іноді навіть розчарування або втоми.
У суспільстві досі існує багато міфів та упереджень навколо психіатрії. Багатьом здається, що звертатися до цього лікаря варто лише у вкрай важких випадках, що пов'язано зі страхом "обліку" та соціальної стигми.
Нам усім знайома ситуація, коли внутрішній голос включає критика стосовно себе. Це може виражатися в регулярних самозвинуваченнях, причіпках до своєї зовнішності, безперервному почутті провини або навіть самоприниженні. По суті, ми самі стаємо для себе токсичними та аб'юзивними.
«Раптом я залишусь без роботи», «Мені потрібно більше грошей, щоб бути в безпеці», «Все довкола заробляють багато, а я — ні» — це лише мала частина думок, яка говорить про грошовий страх. Про те, чому він виникає і як його подолати, читайте у нашій статті.
