Психотерапія є широко використовуваним методом лікування психічних розладів. Вона поділяється на різні напрямки, найпоширенішими з яких є психодинамічна, когнітивно-поведінкова, системна та гуманістична терапія. Кожна течія має спільні моменти, але відрізняється методами, які використовуються під час терапії. Помітні відмінності і в теоретичних припущеннях щодо причин розладів психічного здоров'я. Хороша психотерапія, незалежно від того, на яких припущеннях і методах вона наголошує, повинна призвести до однакових змін у функціонуванні людини, яка звертається до психотерапевта.
Універсальні фактори покликані пробуджувати надію, надаючи людині нові способи бачення себе та світу. Основною метою всіх видів терапії має бути позбавлення людини від почуття низької самооцінки, відчуття некомпетентності, відчуженості, безпорадності та безнадії. Сполучними точками всіх напрямків психотерапії повинні бути стимуляція емоційного процесу, спонукання людини до нових способів розуміння реальності, погляду на свої проблеми з іншої точки зору, переживання емоційних переживань у стосунках з терапевтом.
Усі психотерапевтичні школи підкреслюють важливість відносин між терапевтом і пацієнтом. Терапевтичні відносини також передбачають залучення пацієнта до завдань, які виконуються під час сеансу. Це також спільна мета пацієнта та терапевта. Довіра, яку терапевт вселяє в пацієнта, надзвичайно важлива. Позитивні стосунки дозволяють підвищити готовність і відкритість пацієнта до змін. Хороший контакт з терапевтом зменшує тривогу. Терапевтичні стосунки можуть бути зовсім іншим досвідом для пацієнта, ніж попередні стосунки з людьми. Під час психотерапії ми можемо передати наші почуття з минулого терапевту. Це хороший спосіб виявити та вивільнити емоції в безпечному середовищі. Виявлення складних емоцій у терапевтичному процесі не призводить до покарання чи відкидання.
Інший терапевтичний ефект полягає в тому, що ми можемо усвідомити тип почуттів, які ми відчуваємо, і зрозуміти, що вони спрямовані на терапевта, який насправді не є джерелом цих почуттів. Швидше за все, це почуття від минулого досвіду. Крім того, стосунки з терапевтом дозволяють помітити власні реакції. Це досягається шляхом інформування терапевта про те, що з нами відбувається, і спроби зрозуміти цю поведінку. Психотерапія – це теж своєрідний альянс. Це може дати нам зрозуміти, що наша участь у цьому процесі є вирішальною. Такий досвід повертає впевненість у власних силах, ефективності та цінностях.
Важливим елементом психотерапії є відчуття, що виникають під час її проходження. Найбільш часто згадуваними почуттями є звільнення, досвід позитивних стосунків з терапевтом, досвід прийняття, емпатії, поваги та чесності, а також визнання здатності довіряти іншій людині. Терапевтичний процес дозволяє нам протистояти попереднім запереченням і болісному досвіду. Це також можливість побачити, що наші емоції можуть бути нашим провідником у житті, якщо ми навчимося їх розуміти та приймати. Вираження емоцій призводить до відчуття полегшення та розслаблення. Це також необхідно для вивчення нових форм поведінки, наприклад, пробудження гніву та свідоме відчуття, що це вчить нас напористої поведінки.
Психотерапія спонукає нас брати на себе відповідальність за власні емоційні переживання. Ми переконуємося, що ми є джерелом власного досвіду. Таким чином ми можемо стати конструкторами власних емоційних переживань. Це може суттєво змінити наше мислення та поведінку. Ми перестаємо сприймати світ як джерело зовнішніх подій, і відчуття безпорадності зменшується. Є новий досвід, пов’язаний зі зміною наших власних дисфункціональних емоційних реакцій і перекладенням відповідальності за наші реакції на інших.
Новим навиком, отриманим під час психотерапії, є інсайт. Це усвідомлення пригнічених імпульсів, бажань і переживань, пов'язаних з конфліктами. Ми досягаємо власних фантазій і відрізняємо їх від того, що насправді нас оточує. Інсайт необхідний для досягнення поставлених цілей - найчастіше, реконструкції особистості, усунення шкідливих форм поведінки. Під час терапевтичних сеансів ми отримуємо нові знання про себе та навколишнє. Ми вчимося розпізнавати зв’язок між нашими власними емоційними реакціями та нашою власною поведінкою та поведінкою інших людей. Ми вчимося впливати на те, що відбувається в нашому житті. У нас є можливість визнати свої сильні та слабкі сторони. Ми надаємо сенсу своєму життю і беремо за нього відповідальність. Терапевтичні методики є лише інструментом для отримання знань і навичок. Нові знання та навички показують нам, як ми можемо зрозуміти наше поточне неефективне функціонування.
Під час терапевтичного процесу пацієнт має можливість експериментувати з новою поведінкою. Певні особливості є найбільш значущими для ефектів психотерапії. Вказується залученість терапевта і пацієнта в процес психотерапії, вираження емоцій пацієнтом, взаємне прийняття пацієнта і терапевта, готовність надавати інформацію. Залежно від тенденції робота над новою поведінкою певною мірою відрізняється. У психоаналізі робляться нові кроки, щоб навчити нас відрізняти фантазію від реальності. Системна терапія заснована на рекомендаціях певної поведінки. У гуманістичній психотерапії терапевти використовують вправи, ігри та діалогові техніки, які стимулюють нову поведінку. Цікаво, що деякі терапевти, набираючись досвіду, вказують, що їм подобається поєднувати техніки з різних напрямків, тобто вони працюють еклектично.
Які очікування щодо продовження терапії та досягнення покращення?
Як самоефективність впливає на нашу готовність виконувати дії, запропоновані терапевтом, і нашу здатність справлятися зі стресом? Коли ми добре оцінимо власну ефективність, ми сприймемо сесію як більш ефективну. Зменшення рівня самозвинувачення може суттєво вплинути на ваше бажання брати участь у терапії. Наша здатність адаптуватися до стресу та справлятися з ним може зрости. Під час психотерапії ми можемо навчитися активному підходу до боротьби зі стресом. Якщо ми почуваємося неефективними, наше ставлення до боротьби зі стресом може бути пасивним. Ми можемо почати помічати спотворення думок, наприклад, припускати «найгірші сценарії» подій у нашому житті. Під час терапії відчуття ефективності підвищується завдяки виконанню дій, запропонованих терапевтом. Наслідки короткочасної терапії значною мірою залежать від того, як ми справляємося зі стресом, викликаним зверненням за допомогою. Довгострокові наслідки залежать від того, як ви справляєтеся зі стресом у майбутньому.
Які нетерапевтичні фактори можуть вплинути на хід терапії?
Низка терапевтичних методик підтверджує свою ефективність у лікуванні певних розладів, емоційних та екзистенціальних проблем. Дуже важливі терапевтичні стосунки, в яких ми можемо розраховувати на прийняття, розуміння та співчуття. Фактором, що впливає на хід терапії, є довіра до терапевта. Не менш важливими є ставлення до терапії та самоефективність, яку можна зміцнити в терапевтичному процесі. Метою психотерапії є насамперед допомогти нам досягти свого внутрішнього «я» і побачити, що з нами відбувається. Важливо протистояти своїм бажанням і потребам. Психотерапія може допомогти вам зрозуміти свої емоції. Це може полегшити зміну шкідливої поведінки та навчити нас, як діяти більш конструктивно. Варто забезпечити соціальний супровід під час і після психотерапії. Це може значно покращити наше самопочуття.
Система є впорядкованим цілим. Члени сімейної системи взаємодіють один з одним. Вони взаємодіють один з одним, залишаючись у динамічній рівновазі. Відносини між членами сім'ї складають структуру системи. Сімейна система є відкритою системою, тобто такою, що обмінюється інформацією з оточенням. Сім'я - це соціальна система, члени якої підтримують стосунки один з одним. Порушення в сім'ї пов'язані з функціонуванням відносин між окремими членами сім'ї. Також важлива структура зв'язків і правила, що діють у системі. Сімейна комунікаційна терапія виявляється ефективною в роботі з розладами.
Когнітивна ригідність — це явище, яке широко вивчається в галузі когнітивної психології. Це стосується схильності людини наполегливо дотримуватися певних моделей мислення та труднощів у адаптації до мінливих ситуацій. Прикладом поведінки, яка вказує на когнітивну ригідність, може бути ситуація, в якій людина дотримується своїх переконань або поглядів, незважаючи на наявність переконливих доказів або аргументів проти них. Наприклад, уявіть дискусію про зміну клімату. Когнітивно ригідна людина може стверджувати, що зміна клімату — це лише природний цикл і не має зв’язку з діяльністю людини. Незважаючи на те, що їй були представлені наукові дослідження, звіти та консенсус серед експертів у галузі кліматології, ця людина все ще наполягає на своїх переконаннях.
Творцем мультимодальної терапії є Арнольд Лазарус. Підхід цієї терапії в даний час найбільш схожий на когнітивно-поведінкову терапію. Він фокусується на тому, яку техніку використовувати для конкретної проблеми та пацієнта. Основне питання, яке ставить Лазар: "Як краще допомогти?" Основна мета терапії – зменшити страждання та стимулювати особистісний розвиток. Мультимодальна терапія складається з трьох етапів. Це: діагностика, складання оптимального терапевтичного плану та виконання запланованих терапевтичних заходів. Мультимодальний терапевт намагається зрозуміти проблеми пацієнтів цілісно, крізь призму семи модальностей, заснованих Лазарусом.
Що таке терапія сім'ї. Це форма психотерапевтичного супроводу, яка враховує поведінку всіх членів родини і те, як вона впливає не тільки на окремих представників сім'ї, а й на стосунки між близькими загалом. Таким чином, лікування зазвичай ділиться на час, що витрачається на ...
В наше быстрое и технологически насыщенное время, когда наша жизнь становится все более загруженной и стрессовой, забота о психическом здоровье становится все более важной. Однако не всегда легко найти время и возможность для личного посещения психотерапевта. В этом контексте возникает важный вопрос: как обеспечить доступ к помощи и поддержке тем, кто нуждается в ней, независимо от расстояний и времени?
Сальвадор Мінучін вважається засновником структурної сімейної терапії. Терапевт працював з правопорушною молоддю і заснував клініку, яка через десять років вважалася найпрестижнішою дитячою клінікою у Філадельфії. За словами Мінучіна, саме сім'я здатна вирішити проблеми, а завдання терапевта полягає в тому, щоб змінити структуру сім'ї. Терапевт направляє членів сім'ї, як вони можуть самостійно впоратися з проблемами. Сім'ї переживають різні кризи та складні ситуації, тому інколи поради системного терапевта можуть знадобитися для покращення якості життя всієї родини.
Розлади настрою також відомі як афективні розлади. Вони характеризуються постійними змінами настрою, раптовими змінами емоцій і змінами способу сприйняття світу. Кожен з нас відчуває зміни настрою. Навіть протягом одного дня, залежно від ситуації, ми здатні відчувати різні, різноманітні емоції. Але якщо зміни настрою постійні, дуже раптові, незрозумілі для нас, неадекватні ситуації і ускладнюють повсякденне життя, варто придивитися до цього уважніше. З розладом настрою кожен день може бути буквально емоційною гіркою. Зміна настрою руйнує хід нашого дня. Вони суттєво впливають на якість життя та можуть призвести до серйозних наслідків для здоров’я. Рання діагностика та ефективне лікування є ключовими для полегшення симптомів і покращення функціонування людей, уражених цими розладами.
Ми часто чуємо твердження, що слова мають силу. Слова можуть передавати зміст, який містить повагу, любов, розуміння, співчуття та прийняття. На жаль, іноді ми говоримо слова, сповнені образи, шантажу, огиди і навіть ненависті. Намір, з яким ми вимовляємо слова, також важливий, а не лише зміст. Деякі слова можуть навіть діяти як злі заклинання. Особливо ми чутливі до злих чар у дитинстві. До 12 років ми ще не здатні мислити повністю абстрактно, сприймаємо те, що переживаємо, абсолютно серйозно. Це період, коли наша самооцінка найсильніше формується, тому ми дуже сприйнятливі до образ і думок інших людей. Ми найбільш чутливі до речень, які вимовляє наше найближче оточення, найчастіше члени родини. Це не змінює того факту, що слова також впливають на нас у дорослому віці. Наслідки такого спілкування можуть вплинути на наше самопочуття і навіть психічне здоров'я. Які слова ми найчастіше чуємо в дитинстві?
Помста - це форма агресії, яка виникає у відповідь на заподіяну шкоду. Це відчуття, яке виникає, коли хочеться звести рахунки за заподіяну шкоду. Людина, яка мстить, хоче усунути болючу, незручну емоцію. Помста може бути сильною і тривалою. Ображена людина може довго і детально планувати, як вона хоче помститися. Крім того, весь процес характеризується дуже сильними, негативними емоціями. Це можна розглядати як покарання за завдану шкоду і перенесені страждання. Помста зазвичай асоціюється з агресією, гнівом і ненавистю. Тим не менш, воно містить передусім страждання. Бажання помститися часто виникає через бажання відновити рівновагу, відчути задоволення або відновити відчуття контролю.
Когнітивно-поведінкова терапія фокусується на труднощах, які виникають на рівні нашої поведінки та переконань. Люди реагують на те, що відбувається в соціальних групах, до яких вони належать. Терапія фокусується на тому, як людина інтерпретує подразники, що надходять від суспільства. Когнітивно-поведінкова терапія приділяє увагу обміну стимулами та реакціями у стосунках. У когнітивно-поведінковій сімейній терапії методики були розроблені насамперед для роботи з шлюбом і у стосунках між батьками та дітьми. Якщо вся сім'я бере участь у терапії, обмін винагородами та покараннями, що надаються парі, аналізується та змінюється. Ця терапія орієнтована насамперед на партнерські стосунки.
Сімейна терапія є гетерогенним терапевтичним напрямом. Вона займає особливе місце на відміну від традиційних галузей, таких як психоаналіз, когнітивно-поведінковий підхід і досвідчений підхід. Сімейна терапія замість того, щоб зосереджуватися на окремій людині, зосереджується на всій сімейній системі. У розумінні психотерапії ми розглядаємо сім'ю як взаємодіючу систему. Системний підхід до терапії пропонує методи, за допомогою яких можна змінити всю сімейну систему. Що таке психоаналітична сімейна терапія?
Брехня виникає, коли хтось навмисно намагається ввести когось в оману. Це служить для створення хибного переконання. Це може стосуватися багатьох ситуацій у нашому житті. Брехня є порушенням принципів етики та моралі та основних соціальних норм, оскільки вона може призвести до серйозних наслідків для інших людей або соціальних груп. Брехня може використовуватися для маніпулювання людьми, отримання вигоди, уникнення покарання чи відповідальності за скоєні дії або просто задоволення потреби маніпулювати та контролювати інших. Брехня є неетичною та руйнує довіру між людьми, що ускладнює належне функціонування стосунків. Іноді буває так, що хтось, сам того не усвідомлюючи, вчиняє патологічну брехню. Це ознака розладу під назвою міфоманія.
Кризи розвитку є природними етапами нашого розвитку протягом усього життя. Вони можуть з'являтися в різний час, пов'язаний з проходженням наступних життєвих фаз. Ці кризи зазвичай тимчасові та вимагають від нас адаптації до нових викликів. Вони дозволяють розвиватися в багатьох аспектах життя. Приклади криз розвитку включають кризу середнього віку, початок дорослого життя, пізній вік або вихід на пенсію. Криза середнього віку часто включає питання про сенс і мету життя. Криза початку дорослого життя пов'язана з труднощами у виборі кар'єри або шляху в стосунках. Однак криза виходу на пенсію з необхідністю пошуку нового сенсу життя після завершення професійної кар'єри. У важкі часи важливо мати підтримку з боку родини, друзів і спеціалістів із психічного здоров’я. Подолання криз розвитку може принести багато переваг, наприклад підвищення самосприйняття, задоволеності життям і кращого функціонування в суспільстві.
Система є впорядкованим цілим. Члени сімейної системи взаємодіють один з одним. Вони взаємодіють один з одним, залишаючись у динамічній рівновазі. Відносини між членами сім'ї складають структуру системи. Сімейна система є відкритою системою, тобто такою, що обмінюється інформацією з оточенням. Сім'я - це соціальна система, члени якої підтримують стосунки один з одним. Порушення в сім'ї пов'язані з функціонуванням відносин між окремими членами сім'ї. Також важлива структура зв'язків і правила, що діють у системі. Сімейна комунікаційна терапія виявляється ефективною в роботі з розладами.
Бувають ситуації, коли хтось завдає нам болю. Це змушує нас почуватися образливо. Він не слухає нас, коли це нам потрібно. Він забуде про щось важливе для нас. Він образить наші почуття. Ми можемо зіткнутися з багатьма такими ситуаціями в нашому житті. Ми всі відрізняємося один від одного, наші потреби різні. Ми не завжди будемо задоволені перебігом ситуацій або поведінкою інших людей по відношенню до нас. Коли хтось завдає нам болю, це приносить із собою дуже неприємні відчуття. Ми можемо відчувати гнів, смуток, жаль. Щоб впоратися з цими почуттями та пробачити, потрібен час.
Приниження – одне з найболючіших почуттів, які ми можемо відчути в житті. Це значно порушує наш внутрішній баланс. У ситуації приниження ми відчуваємо багато негативних емоцій, таких як презирство або сором. Переживання сильніше, якщо ситуація приниження супроводжується свідками. Приниження передбачає порушення почуття гідності. Це ситуація, в якій людина відчуває труднощі або біль внаслідок втрати самоповаги чи поваги. Гідність – це внутрішня цінність кожної людини, яка дає їй відчуття, що вона важлива та цінна сама по собі. Приниження призводить до порушення цієї цінності, оскільки людина втрачає відчуття поваги та оцінки іншими людьми.
Брехня виникає, коли хтось навмисно намагається ввести когось в оману. Це служить для створення хибного переконання. Це може стосуватися багатьох ситуацій у нашому житті. Брехня є порушенням принципів етики та моралі та основних соціальних норм, оскільки вона може призвести до серйозних наслідків для інших людей або соціальних груп. Брехня може використовуватися для маніпулювання людьми, отримання вигоди, уникнення покарання чи відповідальності за скоєні дії або просто задоволення потреби маніпулювати та контролювати інших. Брехня є неетичною та руйнує довіру між людьми, що ускладнює належне функціонування стосунків. Іноді буває так, що хтось, сам того не усвідомлюючи, вчиняє патологічну брехню. Це ознака розладу під назвою міфоманія.
